Експонат місяця

• Теги: експонат місяця, 2023

До дня народження Тараса Шевченка представляємо інформацію щодо ілюстрування наймасштабнішого твору його літературного спадку, поеми «Гайдамаки» (1838-1941).

Ілюстрація, як одна з форм популяризації художніх текстів і розвитку образного мислення, складає значну частину фондів художніх музеїв. У харківській колекції зберігаються 15 оригінальних малюнків Опанаса Сластьона, що демонструють фундаментальну працю художника над серією ілюстрацій до твору великого поета-філософа, історика, лірика «Гайдамаки». У цю групу входять як численні заставки до глав поеми, так і підготовчі малюнки та варіанти сторінкових композицій. 

Зміст знакового для нашої культури твору Шевченка вражає філософським осмисленням історичної доби, аналітикою опрацьованих літературних першовитоків, а сюжетна наповненість тексту – широтою охоплення подій, виразними акцентами побутових і шокуючими подробицями трагічних ситуацій. Все це виявляє масштабність особистості Тараса Шевченка, якому на час створення поеми було всього лише трохи за 20 років! Не набагато більше років було і Опанасу Сластьону (28 років), коли він приступився до ілюстрування цієї першої в українській літературі віршованої історичної драми-епопеї. В аркушах простежується копітка робота щодо багатофігурних композицій. Адже твір Шевченка, якщо його аналізувати в контексті мистецтва європейського романтизму, вперше розкриває не подвиги героя-одинака, а потужний рух громади. Відповідно цієї літературної лінії Сластьон у тематичному ряді ілюстрацій приділяє особливої уваги масовим сценам. У зображенні передніх планів він загалом притримується відтворення цілком реалістичних форм з докладним їх опрацюванням. Але в побутових або ліричних ситуаціях , до прикладу таких, як «Побачення Оксани з Яремою» (Заставка. Папір, туш. 24,5х23.2), відчутно посилання до стилістики народної картини. Як знавець української етнографії у всіх її проявах від архітектури і побуту до подробиць костюму, Сластьон надзвичайно переконливий у образному потрактуванні головних героїв, визначення місця подій. Як щирий поціновувач української народної пісенної спадщини він тонко відчуває і відтворює те надзвичайно емоційне природне тло, яке притаманне поетиці шевченківського літературного тексту. Результатом роботи художника, що продовжувалась протягом 1883-1885 років, стали 46 ілюстрацій до вишуканого (наразі антикварного) видання шевченківського твору 1886 року, друкованого в московській типографії І.Ситіна. 

За життя Тараса Шевченка відбулося три видання поеми «Гайдамаки» (1841, 1844, 1860 роки). Поблажливість російської цензури відносно публікації цього твору слід пов’язувати з тим, що в тексті описано злодіяння польської шляхти. Адже відношення між московщиною і Польщею були антагонічними з часів Великого князівства Литовського, коли поляки вперше зіткнулися з ординським улусом –  ворогом союзною їм Литви. І про державницьку велич Польщі, що на ті часи була для народу етнічних українських земель надійним захисником, Шевченко з гіркотою нагадує на початку поеми: «Була колись шляхетчина, вельможная пані: мірялася з москалями, з ордою, з султаном, з німотою… Було колись…». (Ілюстрація. Папір, олівець, туш. 17,8х30,7) У ХVІІІ ст. Російська імперія стала одним з ініціаторів розподілу етнічних польських земель. Для Шевченка повстання 1768 року проти польського свавілля, що увійшло до української історії під назвою «Коліївщина», стало трагедією доведеного до відчаю народу. Жорстокість повстанців він сприймає як єдино можливу екзистенціальну форму героїчного супротиву українців одному з численних загарбників-поневолювачів. А для московитів драматичні події, виведені в поемі, – історично підтвердженою небезпечністю Польщі і виправданням жорстокості придушеного польського повстання 1830-31 років. 

Визначаючи художню вартість ілюстрацій Сластьона, слід відзначити, що Шевченко у своїй образотворчій практиці ілюстрації приділяв велику увагу і доповнював малюнками не лише свої твори (на відміну, наприклад, від М.Гоголя, який категорично відмовився від ілюстрування О.Агіним своєї поеми «Мертві душі»). Відомі тематичні аркуші Шевченка до творів О.Пушкіна («Полтава»), Г.Квітки-Основяненка («Знахар»), М.Гоголя («Тарас Бульба»), В.Шекспіра («Король Лір). Серед перших ілюстраторів творів Шевченка згадуємо графіку його сучасників, художників М.Башилова (1821-1870), Я. де Бальмена (1813-1845), В.Штернберга (1818-1845), Л.Жемчужнікова (1828-1912). Але основоположником української ілюстрованої книги за прикладом ілюстрацій до поеми «Гайдамаки» безумовно слід визнати саме Опанаса Сластьона. Книга «Гайдамаки» з ілюстраціями, тематичними заставками і декоративними кінцівками – це перший в українському новітньому мистецтві зразок цілісного оформлення друкованого видання літературного твору. Ілюстрації Сластьона, видатного представника європейського культурного процесу кінця ХІХ століття, виявили притаманні нашій нації романтично-народницькі риси, стали суттєвим внеском у розвиток українського мистецтва.

Не оминемо спокуси порівняти події, яскраво описані Тарасом Шевченком і проілюстровані Опанасом Сластьоном, та сучасну війну, на яку в ХХІ столітті приречений наш народ. На відміну від Польщі, що ціною великих страждань відновила свою цивілізаційну велич, московити і досі залишаються в тенетах середньовічного мракобісся. Тому українцям не лишається вибору, і ми маємо крізь століття почути слова духовного батька нації, пророка Тараса Шевченка «освятити ножі» і бути нещадними до ворогів.

 Наталя Титаренко, мистецтвознавиця