Експонати місяця

• Теги: 2024, експонат місяця

«Х»

ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ

Холодний Петро Іванович. 1876-1930

На дивані. Портрет дружини. 1903

Формат програми «експонат місяця» розширюємо знайомством з творами, які обов’язково знайдуть своє місце в оновленій повоєнній експозиції Харківського художнього музею. Наразі представляємо картину Петра Івановича Холодного «На дивані. Портрет дружини» (в бібліографії митця можна зустріти іншу назву цієї роботи, а саме «Портрет дружини у блакитному»).

 Ім’я автора полотна досі відомо лише невеликому колу фахівців. Інформацію про громадсько-політичну діяльність цієї універсальної особистості було ретельно вичищено, а художні твори фізично знищено московською владою, як «зразки націоналістичного мистецтва». З відновленням незалежності України, крізь морок стерилізованої історії, в українське мистецтво почала повертатися інформація про її достойників. Так 1999 року до музейної збірки надійшов означений твір митця, переданий в дар музею його нащадками.

 Петро Іванович Холодний – унікальне явище в українській культурі – живописець, графік, художник монументального і декоративно-ужиткового мистецтва, також вчений-хімік, «терпеливий відкривач таємниць хемічних сполук»  (так називали його друзі), і поряд з цим – високопосадовець (від заступника міністра до міністра народної освіти  в урядах Української Народної Республіки) у буремні часи народження Української держави і драматичних визвольних змагань за право на її самостійне існування (1917-1921).  Як представник давнього українського роду з Переяслава, Холодний замолоду поставив собі мету «знайти курант своїх предків» (курант – камінь, яким на плиті розтирали фарби іконописці). Він не мав закінченої художньої освіти. Але два роки студіювання в київській рисувальній школі Миколи Мурашка (одночасно з навчанням на природознавчому факультеті Київського університету у 1892-1897 роках) надали колосальний поштовх самовдосконалення в улюбленій мистецькій справі настільки, що він, за оцінкою мистецтвознавців, зокрема, Миколи Бурачека, посів місце одного із засновників українського національного стилю, поруч з такими майстрами, як Сергій Васильківський,  Опанас Сластьон,  Георгій Нарбут, Василь Кричевський.

Портрет дружини, Марії Петрівни (доньки російського офіцера, 1878-1959),  представляє ранній етап мистецької кар’єри Петра Холодного, але переконливо свідчить про серйозні професійні здобутки автора. Роботу виконано у солідному форматі – 80х110 см. Живописно-образне рішення твору є чітко зорієнтованим у  часовому просторі. Характерну для портретів порубіжної доби (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.) фрагментарність композиції підкреслено ракурсом невимушено-розкутої пози молодої жінки, а динамічність – додатково і колірним контрастом яскраво-блакитної сукні на тлі чорно-гранатового дивану. Оксамит розкішного темного хвилястого волосся зображеної надають її обличчю особливої виразності. Демонструючи хист непересічного портретиста, художник фіксує риси улюбленої моделі  – високе чоло, повні вилиці, м’яке округле підборіддя. В її погляді, кинутому наче спідлоба, вгадуються відтінки мінливого настрою – трохи вередливого, дещо грайливого, навіть нетерплячого…Тонові нюанси блакитного вбрання передають шовковисту фактуру тканини, а його білий декор створює особливий емоційний лад, відчуття  свіжості і чистоти. Чітко змодельовані складки просторої сукні, наче розкриваючи таємницю приватного життя художника, виявляють стан дружини, яка знаходиться «при надії», в очікуванні дитини. Вже другої, бо раніше, 1902 року, знайшовся син, Петрусь (у майбутньому Петро Холодний – молодший, відомий діяч української культурної діаспори у Сполучених штатах). 1903 року народилася донька Марія, Муся (також стала художницею, майстром малих скульптурних форм). Відомо, що подружжя Холодних виховувало п’ятеро дітей. Шлюб обіцяв бути щасливим, але 1920 року Україна програла війну московським більшовикам, і  Петро Холодний, як член національного уряду УНР, вимушений був покинути Україну. Назавжди. Дружина з молодшими дітьми перебралися до московських родичів. Минуле  чоловіка і батька, Петра Холодного, що все життя поклав на розбудову самостійної України  – небезпечний background, з яким родині дуже не просто було «вписатися» в простір радянського тоталітарного режиму. Але це вже інша історія…

«Холодного, як напрочуд різносторонню натуру, трудно вкласти в тісні рамці якогось фаху. В ньому було щось від майстрів раннього Відродження по різносторонності, багатству обдарованості, широчині знання і інтересів та різноманітності праці на усіляких ділянках людського духу, яким ми не перестаємо дивуватися і досі» – писав про художника  В’ячеслав Прокопович (1881-1942), український політичний і громадський діяч, публіцист, історик, голова екзильного уряду УНР. Ця всеосяжна характеристика діяльності Петра Івановича Холодного підтверджується  очевидними безсумнівними художніми якостями його твору з музейної колекції.       

Наталя Титаренко, мистецтвознавиця