Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Пн–Нд з 10:00 до 17:40 Вт — вихідний

Експонат місяця

Експонат місяця

Іван Михайлович Бунаков. Портрет З.Ф.Шаверньової

Унікальним явищем українського мистецтва є провінційний портрет. Тривалий час провінційні портрети знаходилися на периферії дослідницького інтересу, як правило, зберігалися в фондах і досить рідко експонувалися в державних музеях. Але вони складають важливу частину культурної спадщини країни, приваблюючи безпосередністю, щирістю і сумлінністю в передачі натури.
В експозиції ХХМ знаходиться «Портрет Шаверньової З.Ф.» пензля І.М.Бунакова – першого вчителя І.Ю. Рєпіна. Це характерний зразок провінційного портретного живопису першої половини XIX ст. Про автора представленого твору відомо небагато, виключно зі спогадів, листів самого Іллі Юхимовича. Художник Іван Михайлович Бунаков народився близько 1815 року у місті Чугуєві, де залишився жити і працювати. У першій половині XIX століття Чугуїв стає одним з визначних художніх центрів тодішньої провінції. Місто славилося своїми живописцями. Серед них особливо визначилася родина іконописців Бунакових – Івана Павловича, Михайла Павловича і сина останнього Івана Михайловича. У 1858 році до майстерні Івана Михайловича Бунакова вступив 14-літній І.Ю.Рєпін. І.М.Бунаков займався головним чином підрядами на церковний живопис, як і всі провінційні художники того часу. Окрім іконопису він захоплювався портретуванням. Роботи мистця в цьому жанрі відмічені значною схожістю з моделями. В його майстерні І.Ю.Рєпін вперше отримав основи художньої грамоти. Він шанував Бунакова, вважав його чудовим живописцем, порівнюючи з видатним німецьким портретистом XIV ст. Гольбейном Гансом Молодшим. Представлений в експозиції «Портрет Шаверньової З.Ф.» підтверджує високу оцінку Рєпіним майстерності його вчителя.

«Портрет Шаверньової З.Ф.» несе в собі певні риси парсуни1 та водночас вплив класицистичного мистецтва, що притаманно цьому жанру першої половини XIX ст. У композиційно-колористичному вирішенні картина наслідує зразки академічного мистецтва. На умовному, безпредметному, прописаному зеленим кольором тлі, художник розташував погрудне зображення миловидної жінки середніх років. В постаті моделі зберігається парсунна статичність у поєднанні з помітним світло - тіньовим моделюванням обличчя. Художник симпатизує портретованій. Доброзичливий погляд жінки створює відчуття внутрішньої гармонії, впевненості. Фізиогномічні риси делікатно прописані, відчувається рука майстра-іконописця – високе чоло, ледь намічені дуги брів, виразні сині очі, м’який обрис підборіддя, маленькі вуста, ніс правильної форми – усе підкреслює жіночність моделі. В одязі Шаверньової акцентовано характерну для жіночого костюму 40-70-х років XIX ст. схильність до скромності й відданості. Синя сукня пасує до кольору очей жінки, доповнена прозорим мережевним комірцем з ретельно проробленим квітковим візерунком. Плечі моделі огорнуто шерстяним палантином, лінія якого надає округлості силуету. Гладко зачесане волосся акуратно зібране під бірюзовою хусткою. Детально виписані ювелірні прикраси – перлинне намисто у два рядки, золоті сережки з кришталевим камінням. Ці атрибути є ознакою прогресивності, навіяної модою заходу, вони свідчать про заможність і гарний смак жінки. Благородна гама яскравих колірних поєднань впевненого емалево-прозорого живопису картини орієнтує «Портрет Шаверньової З.Ф.» на твори високого мистецтва. А спокійна поза моделі і жест складених під грудьми рук надали підстави мистецтвознавцям порівняти образ портретованої із знаменитою Джокондою.

1 парсуна (від лат. рersona – особа) - живописний твір XVII ст. - поч. XVIII ст., в якому спостерігається поєднання елементів середньовічного іконописного канону й західноєвропейського портретного мистецтва)

Іван Михайлович Бунаков (близько 1815 - близько 1870)

Портрет З.Ф.Шаверньової. 1850

Полотно, олія. 53,5 х 45