Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Пн–Нд з 10:00 до 17:40 Вт — вихідний

Експонат місяця

Експонат місяця

Декоративне мистецтво Франції другої половини ХVІІІ – початку ХІХ століть займає місце безперечного лідера і законодавця стилістичних новацій, технічних прийомів у вирішенні знаменитих зразків, які отримали славу шедеврів свого часу. Твори з різних матеріалів набули образно-пластичної виразності у витонченій естетиці рококо, стриманій красі неокласицизму, але неповторним тріумфом усіх досягнень став севрський фарфор. 1759 року фарфорова мануфактура у Севрі стала власністю короля Людовіка ХV Улюбленого. Пріоритет розвитку фарфорової мануфактури мав королівське протегування, а опіка маркізи де Помпадур забезпечила бездоганний смак фарфоровим виробам. Для навчання фахівців і розуміння краси нового матеріалу вона надала власну колекцію східного фарфору. Севр стає гідним суперником панування саксонської мануфактури Мейсену, а згодом досягає вершин художньої досконалості. Твори королівської мануфактури в музейних зібраннях України складають нечисленні групи. В експозиції художнього музею Харкова представлено декілька предметів Севрської мануфактури, серед яких портретна скульптура маршала наполеонівської армії Юзефа Понятовського (польськ. Józef Antoni Poniatowski, 1762 – 1813). Походження цього твору пов’язано з колекцією М.Фрадкіна, яка надійшла до музейних фондів 1976 року. Скульптура в документах мала назву статуетка “Військовий”. В результаті атрибуції вдалось ідентифікувати скульптурне зображення з живописними і графічними портретами Юзефа Понятовського. Скульптура представляє польського князя, політичного і військового діяча свого часу, племінника останнього польського короля Станіслава Августа. Юзефу при народженні самою долею було відміряне все, що потрібно для щастя: знатне походження, краса, розум, багатство. Молодий князь з веселим характером був блискучим гостем у салонах і на балах, смітив грошима, мав популярність у вищому світі, користувався прихильністю жінок. Чудовий наїзник, відчайдушний бешкетник, кращий танцюрист у Варшаві, “чарівний князь” – так його називали. Про його любовні пригоди ходили численні перекази, обростаючи часом неймовірними історіями.

Легковажний спосіб життя князя не завадив його серйозному ставленню до військових обов'язків на службі. Він постійно навчав своє військо, і цим заслужив симпатію солдатів. Бойове хрещення князь отримав у австро-турецькій війні. Брав участь у повстанні Т.Костюшка і палко бажав свободи своїй батьківщині. Польський аристократ був удостоєний чинів і нагород від петербурзького, берлінського та австрійського дворів, і ці обставини не могли викликати довіри з боку Наполеона. Першою послугою, яку він зробив для Наполеонові, була не цілком пристойна роль звідника. Йдеться про епізод в житті польської графині Марії Валевської, яка негадано заволоділа серцем Наполеона. Вмовляння князя допомогли в задоволенні імператорської закоханості. 1807 року Понятовський командував польським легіоном на боці Франції і сподівався на можливість відродження Польщі і проголошення його королем. Він брав участь у загарбницькому поході наполеонівської армії в Росію, після поразки продовжував воювати на боці Наполеона І. У битві під Лейпцигом, відомій в історії як «битва народів», брав участь корпус князя. Поляки билися відважно. Захоплений героїзмом своїх союзників, мужністю і вмілими діями їх командира, Наполеон прямо на полі бою надає звання маршала Франції Ю.Понятовському. Польський корпус був у складі ар'єргарду і прикривав відступ головних сил французької армії. Поранений князь, сподіваючись дістатися до берега, був змушений кинутися разом з конем у бурхливі води Ельстера. Одержавши третє смертельне поранення, кінь і вершник зникли під водою. Залишки польського корпусу капітулювали. Після входження Польщі до складу Російської імперії, ветерани Наполеонівських воєн отримали дозвіл на увічнення пам'яті свого вождя в польській столиці і встановили йому пам'ятник, який було виконано скульптором Б.Торвальдсеном.

Фарфорова скульптура, що експонується в художньому музеї, зображує князя подібно до парадних портретів у живопису – імпозантна постать у військовому мундирі, нагороди, серед яких Зірка ордену “Virtuti Militari” (”Військової доблесті”), еполети з маршальськими жезлами. Мистецтво Франції протягом ХІХ століття пишно відзначало ювілеї Наполеона, епоха імператора розбурхувала уяву художників. У фарфоровій пластиці європейських мануфактур стають популярними образи маршалів армії Наполеона. Вірогідно, скульптура Ю.Понятовського в зібранні музею також є однією з серії портретних зображень. Цей жанр, відтворений у фарфорі, має певну умовність у зображенні, продиктовану природою матеріалу, його можливостями. В музейній композиції портрета переконливо передано схожість та історичну достовірність, завдяки талановитому об'єднанню пластичного рішення з надглазурним розписом. В скульптурній композиції на підніжжі біля фігури Понятовського постамент, який закриває хутряний плащ (бурка). Вона є однією з важливих іконографічних деталей образу, цим князь виділявся серед наполеонівських маршалів. Згідно з переказами, Юзеф Понятовський купив бурку з верблюжої вовни за сто дукатів у єврея з Астрахані. У цій бурці, накинутій на ліве плече, його можна бачити на багатьох живописних (І.М.Грассі) і графічних (акварель Ю.Коссака) портретах. Елегантна постать фігури в трьохчетвертному розвороті з опорою на ефес шаблі – так представив модельмейстер образ офіцера, який однаково впевнено почувався як серед великосвітської публіки, так і в казармі серед солдатів. Події його життя створили в мистецтві образ романтичного героя, яким пишається Польща і шанує Франція. В кінці життя Наполеон казав, що вважав Ю.Понятовського народженим для трону: “Справжнім королем Польщі був Понятовський, він мав для цього всі титули і всі таланти ... Це була благородна і хоробра людина, людина честі. Якби мені вдалася російська кампанія, я зробив би його королем поляків”.

Литовко Т.Ю., зав. відділом ДПМ