Вітчизняне мистецтво XVI - поч. ХХ століть

• Місце: Харківський художній музей
• Теги: вітчизняне мистецтво, постійні експозиції

Художня колекція Харкова починає свій літопис з 1805 року, коли був заснований Імператорський Харківський університет. Ініціатор його заснування, український просвітитель, громадський діяч Василь Каразін для малювальних класів вищого навчального закладу особисто придбав у Петербурзі зібрання графіки західноєвропейських художників, що поклала початок колекції художніх творів у Харкові.Фонд харківської колекції, що формувався в продовж півтора століття, був різним за складом: фонди університетського Музею витончених мистецтв та старожитностей (1835) та Харківського міського художньо-промислового музею (1886). Регіональний і загальнодержавний смак колекціонерства зображав загальноприйняті колекційні тенденції – спочатку західноєвропейське, потім вітчизняне мистецтво, східні раритети, ікона.

Рєпін Ілля Юхимович (1844-1930). «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Сюжет картини пов'язаний з широко відомими історичними подіями. Процес роботи над картиною виявив глибокий і вдумливий сучасний підхід художника до твору історичної тематики. Етапи цієї роботи передбачали вивчення і аналіз подій, підготовку допоміжних матеріалів – начерків та етюдів не тільки персонажів, але і предметів побуту, одягу і зброї – складових картини, які надають сюжету відчуття достовірності, особливого «аромату» епохи. Увага глядача заслуговує авторський прийом втілення хрестоматійних, відомих з історичних першоджерел, образів лицарів «козачої республіки», написаних з сучасників художника, що позували йому в процесі створення полотна, особистостями, з якими художника об'єднували дружні і творчі стосунки.

Професійне володіння всіма засобами образотворчої мови – від оригінальної композиції, динамічної лінії малюнка до сгармонованого відповідно пленерним практикам колориту, енергія мальовничої структури полотна, створена сильними рухами пензля, поєднання різнофактурної манери письма з блиском реалізовані у масштабному полотні. До творчих пошуків цього періоду відносяться також картини «Козак у степу» (1890) і «Микола Мирликійський позбавляє від страти трьох невинно засуджених» (1890), що є одним з варіантів цієї теми (два інших – в ДРМ, м.Санкт-Петербург і в Національному музеї «Київська картинна галерея»).

Творчість художника початку ХХ ст. представлено портретними творами, де блискуче виявлені і мальовниче виконання, і гострота бачення художником своєї моделі.

Вищий щабель розвитку вітчизняного мистецтва II половини XIX ст., Нарівні з творами І.Рєпіна, представляє творчість В.Сурикова.