Вячеслав Старченко. Частина 1

ОНЛАЙН-ВИСТАВКА ОФОРТІВ ВЯЧЕСЛАВА СТАРЧЕНКА

Іронія, майстерність та філософія в графіці

(Частина 1)

          Уявіть собі світ, де кожен відтінок сірого має свою історію, де кожен штрих розповідає про щось важливе. Саме такий світ створює у своїх офортах харківський графік Вячеслав Старченко. Його графічні твори вражають технічною досконалістю та витонченою майстерністю; вони не лише захоплюють своєю естетикою, а й несуть у собі глибокий смисловий шар. Кожен офорт Старченка – як ребус або анаграма, де кожна деталь має своє значення, що чекає на глядача, готового розгадати цей непростий код. Через символіку, іронію та тонку сатиру, художник запрошує нас до діалогу з його творами, де кожен може відкрити для себе щось нове й неочікуване.

          Що таке офорт і чому це важливо? Офорт – одна з найскладніших технік графіки, що вимагає від художника точності, терпіння та майстерності. Зображення створюється шляхом травлення пластини кислотою, а потім відбитки робляться на папері. Старченко володіє цією технікою досконало: йому вдаються тонкі деталі та глибокі тональні переходи, що робить кожен відбиток унікальним мистецьким твором. Хоча офорт традиційно вважається досить стриманою технікою, митець зумів надати своїм роботам значної експресивності. Цього він досягає за допомогою різноманітних засобів: динамічного штрихування, контрастних плям, несподіваних композиційних рішень.

Офорти важливі, бо зберігають традиції графічного мистецтва, дозволяють художнику глибоко висловити свої ідеї та емоції, а також дають глядачу змогу бачити й розуміти світ крізь призму авторського бачення й майстерності.

Філософія та іронія у кожному штриху. Творче кредо Вячеслава Старченка можна охарактеризувати як прагнення оголити суть людської природи, показати її в усій складності, суперечливості та іронічності. Митець вбачає у мистецтві засіб дослідження людських слабкостей, пристрастей і бажань, але робить це з особливим гумором і сатирою, не вдаючись до прямої критики чи моралізаторства. Можна сказати, що його графічні твори  є дзеркалом сучасного суспільства, де через знайомі образи, символи і класичні сюжети нам відкривається парадоксальність нашого буття, в якому  героїзм і слабкість нероздільно переплітаються. Для того, щоб глибше зануритися в його мистецтво, пропонуємо розглянути його роботи через призму кількох ключових тем.

1. Внутрішній конфлікт та пошук сенсу життя. Старченко часто звертається до внутрішнього світу людини, досліджуючи теми самотності, відчуження, пошуку свого місця у світі. Художник у своїх офортах досліджує вічний конфлікт між ідеалом і реальністю, де високі мрії та уявлення стикаються з жорстокою правдою буття. Через символіку, сатиру й незвичні образи він показує, як людські прагнення до досконалості часто розбиваються о недосконалість світу, підкреслюючи боротьбу між тим, що ми хочемо бачити, і тим, що існує насправді.

Офорт «Буря в склянці» [1] демонструє складну, багатошарову композицію, що побудована на контрастах: світло і тінь, великі та дрібні форми, спокій і рух. Ці контрасти підкреслюють внутрішню напругу і конфлікт, які відчуває герой. Це філософське роздумування про людське буття, про протиріччя між нашими мріями і реальністю, про пошук сенсу життя. Художник за допомогою символів і метафор (вода — життя, підсвідомість, емоції; мушля — народження, захист; паперовий кораблик – мрії, надії і прагнення; скриня — минуле, спогади або нерозкриті таємниці) створює образ внутрішнього світу людини, сповнений турбот, сумнівів і прагнень.

          Філософським роздум про сенс життя, про страх смерті і про місце людини у світі можна вважати офорт «На підводному човні» (2021) [2]. Майстер використовує яскраві образи, щоб передати глибокі і складні ідеї. Скелет, який тримає ніж, є символом смерті. Його присутність підкреслює неминучість кінця і нагадує про тендітність людського життя. Погляд людини, що залякано спостерігає за скелетом, символізує страх перед невідомістю і смертю. Підводний човен, де знаходяться герої, виступає метафорою життя, яке повне небезпек і випробувань. Кругла форма композиції створює відчуття замкнутого простору, ніби спостерігач занурюється у глибини підсвідомості художника або в якусь абстрактну реальність.

          В офорті «Весна» (2022) [3] художник використовує іронію, щоб підкреслити розрив між романтизованою ідеєю весни та більш приземленими людськими емоціями. Весна традиційно асоціюється з чистотою, оновленням і невинністю. У цій композиції Старченко представляє весну через еротичні, звабливі сцени, де оголені фігури беруть участь у своєрідному ритуалі. Проте тут їх зображено не стільки в гармонії з природою, скільки зайнятими власними бажаннями та інтригами, що натякає на людську схильність до егоїзму та пристрастей. Пара на передньому плані виглядає закоханою та романтично налаштованою, проте інші персонажі зайняті набагато більш пристрасними іграми. Таке протиставлення натякає на те, що ідеалізована любов часто співіснує з менш романтичними аспектами людської природи. Присутність янгола серед оголених фігур підсилює іронічність сцени. Замість того, щоб уособлювати чистоту й духовність, янгол також бере участь у чуттєвих задоволеннях, що є несподіваним для традиційного символу духовності. Це натяк на прихований конфлікт між духовними прагненнями і земними спокусами.

Поєднання класичного мотиву з іронічним та символічним підходом до образу можна побачити в графічному аркуші «На пляжі» (2021) [4]. На офорті зображено оголену жінку, яка лежить у розслабленій позі біля води. Її поза нагадує класичні картини в стилі «ню», де оголена жіноча фігура часто символізує природну красу і гармонію з навколишнім середовищем. Проте, тут присутня певна іронія: місце та поза персонажу виглядають буденно, позбавлені класичної театральності, що викликає асоціації з відпочинком на пляжі в сучасному світі, де тема оголеності часто втрачає свою урочистість. Художник використовує різні відтінки коричневого, які надають зображенню теплий, природний тон. Контури фігури та навколишні елементи стилізовані, що додає зображенню декоративності.

Сатиричні офорти — «Захисник» (2004), «Інфант» (2006), «Святий Юрій Переможець» (2005) [5; 6; 7] — в яких художник висміює людську схильність до перебільшення власної важливості та прагнення виглядати героєм, набувають нових значень у контексті сьогоднішньої російської агресії. Повномасштабне російське вторгнення в Україну супроводжується потужною пропагандою, що намагається представити агресію як «історичну місію». У цьому контексті роботи Старченка, що висміюють фальшивий героїзм, виглядають особливо актуальними. Його гротескні «герої» з комічно перебільшеними обладунками та нереалістичними позами натякають на абсурдність тих, хто створює образ героя заради власної слави або політичних інтересів, але не має справжньої моральної основи. Ці офорти можуть розглядатися як заклик до критичного осмислення будь-якої ідеології, що прикривається «героїзмом» для виправдання агресивних дій.

2. Російська агресія в Україні. Художники завжди гостріше відчувають те, що відбувається навколо... Офорт «Вершники апокаліпсису» (2024) [8] втілює концепцію апокаліптичного сценарію, що відбувається на наших очах у контексті російської агресії. Старченко використав традиційні образи чотирьох вершників, щоб показати різні аспекти трагедії – пропаганду, війну, гуманітарну кризу й смерть, – які вторгнення принесло в Україну. Гротескна мова та символізм розкривають глибину задуму митця: він показує не просто війну, а весь спектр руйнівних наслідків, із якими стикаються люди. Перший вершник – з вагами, зазвичай символізує Суд чи Справедливість. Але, в даному випадку, замість традиційної рівноваги, образ, можливо, є символом неправдивої «справедливості», яку росія намагається нав’язати як пропагандистський наратив. Архітектурні елементи внизу зображення натякають на реальні міста, що стали жертвами окупації та руйнувань. Другий вершник – з великим мечем, символізує Війну та Розруху. Його зброя, як і весь образ, вказує на нищівні атаки, які веде агресор. У зображенні цього вершника вгадується образ солдата або найманця, чий вигляд підкреслює жорстокість і безжалісність війни, яку росія розв'язала проти мирного населення України. Третій вершник – з луком і стрілами, можливо, представляє Голод або Нестачу. Український контекст можна побачити в натяках на обмеження ресурсів і гуманітарну кризу, що виникла внаслідок війни. Вираз обличчя вершника і обстановка акцентують увагу на реальних страждання людей, змушених виживати в умовах, де відсутні основні ресурси через військові дії. Четвертий вершник — скелет на велосипеді, що символізує Смерть, вражаючий образ, який виглядає саркастично та водночас моторошно. Велосипед, як несподіваний атрибут, може символізувати воєнні руйнування та мобільність, з якими смерть розповсюджується по українських містах і селах. Гротескний образ вершника на велосипеді підсилює абсурдність і жах ситуації, в якій опинилась Україна. Усі фігури зображені в русі, що створює відчуття неминучості катастрофи. Таким чином, цей офорт – це не просто зображення вершників апокаліпсису, а символічний опис сьогоднішніх подій в Україні. Він вражає як силою, так і глибиною змісту, нагадуючи про те, що війна несе із собою глобальну руйнацію, яка торкається кожного аспекту життя. Твір виконано в експресіоністичній манері, що дозволяє передати емоційну напругу і драматизм ситуації.

В офорті «Концерт 2» (2024) [9] художник створює іронічний образ та влучно використовує символи, щоб передати напруженість і насмішку над агресором, особливо в контексті нашого сьогодення. Озброєний дракон  символізує образ ворога, зокрема росії, що має амбіції і прагне домінувати, загрожуючи своїми численними «головами». Однак дракон зображений у карикатурному стилі, що знижує його страхітливість і натякає на безглуздість його агресивної політики. Це є певною формою сатири, яка демонструє, що цей ворог, попри свої погрози, виглядає кумедно і недолуго. Дракон грає на волинці – інструменті, який має своєрідний звук, що може видаватися неприємним чи нав’язливим. Це може символізувати галасливу російську пропаганду, яка насправді сприймається як шум, що не має істинного значення. З іншого боку зображений козак із бандурою, що символізує українську культуру, спокій і рішучість. На відміну від нав’язливої гри дракона, бандура асоціюється з глибинними, національними мотивами. Козак виглядає зосередженим і врівноваженим. У композиції Старченко влучно передає контраст між хаотичною енергетикою агресора і стійкістю українського народу. Іронія полягає в тому, що ворог, який прагне залякати, насправді виглядає кумедно та абсурдно на фоні зосередженого бандуриста, який є втіленням незламності українців.

Актуальним відгуком на сьогодення є відбиток – «Сперечання на витках історії» (2024) [10]. Його можна вважати гострою сатирою на політичне використання історії та намагання перекручувати факти для виправдання військової агресії. Своїм твором В. Старченко  акцентує увагу на важливості критичного переосмислення минулого та необхідності звільнення від історичних стереотипів.

Це лише початок захопливої подорожі

дивовижним світом графіки Вячеслава Старченка!
Продовження – вже завтра!

Переглянути можна на нашій Facebook сторінці