ТКАНИЙ ВСЕСВІТ ТЕТЯНИ ЛУКАШЕВИЧ
- Теги: 2025, онлайн виставки
Ми вже знайомили наших користувачів з творчістю майстрині з Рівного Тетяни Лукашевич, де було представлено її живопис і текстиль. Нині в рамках проєкту «Тканий всесвіт: Харків - Рівне» пропонуємо вашій увазі роботи, створені за останнє двадцятиріччя, що позначено прагненням до експерименту, розширення функціональних і технологічних ознак гобелену. Як нам видається, таких напрямків кілька.
По-перше, Тетяна прагне відійти від гобелену як «живопису стінних прикрас», видозмінюючи роботи на об’ємно-просторові модулі, своєрідні трансформери-інсталяції. Їх вирізняє прозоре сітчасте плетіння, чергування площин різної висоти, що формує своєрідний простір для подій, мікрокосм фантазій і особистих візій. Ці роботи позначено самобутньою авторською технікою, над якою майстриня працює, поєднуючи традиції і виклики сьогодення. («Вітер воскресіння». 2014).
Регіональні особливості Рівненщини, де льон є неодмінною складовою місцевого текстилю, дають широкий простір творчій уяві майстрині. Благородна колірна фактура може слугувати і основою твору, і як своєрідний самостійний орнамент, стаючи аналогом елітарної української техніки вишивки «білим по білому» («Білий янгол». 1996), інколи «накладної сітки», легкої і ажурної.
Ці прийоми допомагають створити роботи, позначені інтелектуальною основою задуму, де кожна деталь має глибоке символіко-семантичне навантаження, пов’язане із генетичним культурно-історичним кодом нашої нації.
Класичний гобелен не тільки запозичує і засвоює цікаві образно-стилістичні і технологічні прийоми з інших видів декоративно-прикладного мистецтва.
Інколи його рівномірне чергування горизонтальних смуг, їх гармонійне колірне поєднання дає поштовх до виконання творів у інших техніках, зокрема, аплікації («Кишеньки моєї пам’яті на полотні життя». 2011).
Тетяна надає цьому творові глибокого метафоричного значення, монтуючи в площину роботи родинні фото, що створює настрій легкого ностальгійного смутку і водночас – вдячної пам’яті до незабутих постатей своєї життєвої долі. Назву цієї аплікації оригінально «матеріалізовано» у використанні деталі –хусточок із зав’язаними на пам’ять вузликами, що додає настрою деякої утаємниченості і шарму.
Поєднання різної фактури у власне гладкому щільному ткацтві за досить стриманого фарбового вирішення фону (імітація мережки, «розріджена» ткана основа чи, навпаки, «пухнаста»), де пульсує і б’ється червоний згусток крові («Земля, розорана війною». 2023) викликає алюзії літературних і фольклорних образів.
Гобелен «Шляхи сьогодення…» (2024) представлено як триптих-складень, де прийом фризового вирішення теми обумовлює головна образна деталь – протяглий у часі і просторі ланцюг, що відіграє символічну метафоричну роль. У цих двох роботах органічно втілено синтез поняття філософського буття та існування землі і народу з композиційним і колірним вирішенням.
Такою ж концептуальністю вирішення теми позначено диптих «Крила. Світло переможе темряву» (2024). Майстриня звертається до конусоподібної об’ємної форми, до речі, однієї з найулюбленіших у митців українського авангарду, варіюючи різні варіанти фактури текстилю, співставляючи їх контрастні поєднання.
Прикладом цікавого задуму і втілення є робота «Космічний прядильник. Ниточки зв’язку» (2004), яку вирішено на зразок інсталяції, сповненої багатозначної наповненості образів, водночас їх єдності і протиріччя.
Споглядаючи творчий доробок майстрині, його різноманітний характер, видається, що Тетяна ніби проводить глядача сходинками свого ремесла, звертаючи його увагу на красу і досконалість тих чи інших виробів. Їх своєрідна мова, якою віртуозно володіє авторка, як шлях від «алфавіту» до творів, створених за його допомоги – від окремих елементів до складного цілого, його синтетичного осмислення і узагальнення.
Роботи Тетяни Лукашевич дійсно вражають не тільки високопрофесійним рівнем виконання у ткацтві та образотворчості, а й невтомним прагненням до оновлення своєї мистецької палітри, що є запорукою досягнення нових вершин майстерності.
Висловлюємо щиру подяку за співпрацю фотографці з м. Рівного Марині Долгановій.
Мистецтвознавиця Ольга Денисенко