Шрифт – артефакт нації. Рутенія
- Теги: 2025, виставки, онлайн виставки
Розглядаючи творчий доробок вихованців Профільної школи образотворчого мистецтва (кер. Карина Дмитрієва) Рівненського Палацу дітей та молоді (кер. Ірина Первушевська) не можемо не згадати «АЗБУКУ» видатного майстра графіки, одного з діячів українського національного відродження перших двох десятиліть ХХ століття Георгія Нарбута. Значна кількість сторінок його «Азбуки» знаходиться в зібранні ХХМ.
За словами самого Нарбута, вершиною своєї роботи як графіка він вбачав у створенні художнього шрифту, в якому використав український графічний стиль XVII –XVIII ст. Як зізнавався сам художник, це «велика морока, бо треба відпрацювати кожну букву, кожну дрібницю врахувати і виміряти». Таке ж завдання поставив перед собою Василь Чебаник (1933-2025)– каліграф, заслужений діяч мистецтв України, професор, який працював над створенням нового зорового ряду у шрифті, який втілює загальнонаціональні, історичні, декоративно-мистецькі особливості української культури.
2001 року він здійснив проєкт «Графіка української мови», де було відновлено зображення літер на основі історичних прикладів української писемності та друкарства, що можна бачити в листах та літописах козацької доби. Мета проєкту - це створення зримого образу української мови, кириличної абетки на основі історично існуючої «рутенської абетки», надавши їй форм сучасної європейської графічної пластики.
З 2001 по 2024 роки майстром було створено 60 шрифтів для української абетки.
І знову повернемось до Нарбута. Тут букви сплетено з листя і трави, гілочок і колосся, де парним виступає так званий архітектурний римський шрифт.
Учні Профільної школи образотворчого мистецтва Рівненського ПДМ свою абетку «Рутенія» створили на основі флоральних композицій-мальовок, «заплетених» у своєрідні пентаграми, що повторюють обриси кожної літери. Також це наближає їх до традиційного мотиву «дерева життя», де своєрідним «вазоном» або підніжжям виступає сама літера. Так само в цих роботах не можна побачити жодного повтору, всі композиції мають абсолютно різний букет, що нагадує стилізовані квіти з чудових зразків українського монастирського шитва XVII-XVIII ст., узорів рушників та розпису писанок. Аніс, гранат, волошки, лілеї, барвінок, конюшина, мак, ромашка, зонтики дикої моркви, виноградні грона, ягоди шипшини і суниці. А ще це в’юнкі пагони, гнучкі стебла, витончена і продумана архітектонічна побудова букета, що інколи нагадує вишукану бутоньєрку.
Фарбову гаму позначено висвітленою неяскравою палітрою чотирьох відтінків кольорової туші: кармін, золото, біла, чорна на блакитно-сірому фоні.
Лінійні ритми центрично або різнобічно спрямованих пагонів надають квітам відчуття вільного розташування всіх компонентів, які ніби виростають із літери. Це може бути геральдична (дзеркальна) композиція, врівноважена зображенням птахів, що паруються, двома павами, інколи - пташкою, що пурхає над квітами, або журавкою біля підніжжя букета. Як і в Нарбута, немає жодного однакового зображення або мотиву, всі літери мають різний флоральний варіант. Це викликає ще і ремінісценції бароково-рокайльних мотивів на розкішних килимах гетьманської доби України – золотої сторінки в історії українського мистецтва.
Учні Рівненського ПДМ під керівництвом свого викладача Наталі Михайлівни Пушкар виконали не тільки естетично красиву роботу, а й здійснили свій вагомий внесок у відновлення культурно-мистецької спадщини України, її патріотичного духу, що так необхідно сьогодні нам всім.
Виставка цих чудових робіт стала справжнім подарунком до ювілеїв - 80-річчя Палацу дітей та молоді та 35-річчя Профільної школи образотворчого мистецтва.
Мистецтвознавиця Ольга Денисенко
Приємного перегляду на нашій Facebook сторінці