Харитон Федорович Думбур. Живописець, графік, народився у селі Ново-Янісоль на Донеччині 1949 року. Закінчив Луганське державне художнє училище (1973) та Харківський художньо-промисловий інститут (1983). Член НСХУ (2017).
Харитон Думбур
Харитон Думбур – представник добре знаної в Україні етнічної спільноти греків Приазов’я, яка є частиною світової культури цієї діаспори. Нині, коли війна розкидала уродженців цих місць по всіх усюдах світу, пейзажі майстра викликають почуття щемкої ностальгії за своєю малою батьківщиною – ласкавим і теплим Азовським морем з терпким запахом морських водоростей і риби, яке їх далекі предки називали Меотидою, а запорізькі козаки – Меотичним озером. Ці роботи, написані в різні роки, нині сприймаються як велич маленьких перемог культури над хаосом останніх двох воєнних років, порушенні звичного розпорядку життя, звя’зків з рідними місцями і людьми, як реалізація досвіду художника в глибинному розумінні природи і буття, їх співзвучності людського життя.
Роботи Харитона Думбура
У своїх роботах майстер не шукає яскравості колірного звучання фарб, а обирає вишукані і складні фарбові співвідношення, в яких краще за все можна втілити душу пейзажу. Азовське море, затишне і камерне, заворожує не своєю могутньою красою, безкінечністю простору і руху, як Чорне або Середземне, де також працював на пленерах художник. Майстер пише здебільшого його узбережжя, надзвичайно цікавий рельєф із маленькими затоками, прозорою водою на мілководді, перепадами глинистого і піщаного ґрунту, прибережної рослинності – знаменитих степових трав, вперше, мабуть, оспіваних у картині «Чумацький тракт» нашого знаменитого співвітчизника А.Куїнджі. Відомі мариністи, і серед них славетний І.Айвазовський, відзначали, що з натури написати безпомильно хвилі, їх прибережний плескіт, неможливо, навіть володіючи їх повним оптичним або механічним аналізом. Можна покладатись лише на почуття і пам’ять. Харитон Думбур виробив свою живописну формулу передачі морської поверхні Азова – повний штиль або неспішний плин хвиль на берег, зафіксований з просторово-панорамної точки зору: наближеного першого плану і водночас вільного споглядання далечини, де лінію горизонту замкнуто, як писав М. Волошин, «полиновими пагорбами», або скелястими берегами чи прибережними каменями-валунами у Криму. Відкритого простору в його роботах практично немає, але добре передано відчуття приморської вологи разом із настояним ароматом степу. Думбур – справжній майстер світла, його простору, зітканого з невловимих для ока відтінків ніжно-блакитного, перлистого, сіро-синього кольору залежно від часу і атмосферного стану краєвиду. Пластичність і м’якість фарбових нюансів, живописних площин і силуетів завжди обумовлено задумом художника, як і особливою симфонією ритмів у побудові композиції. Пленерні штудії майстра на Слобожанщині позначено тим же вдумливим підходом колірного і композиційного вирішення – від майже монохромного, що нагадує техніку гризайлі, до пейзажного різнобарв’я, сповненого світла і витончених відтінків настрою і вражень. Останні за часом створення роботи пов’язано з Карпатами, їх яскравою весняною зеленню, вологою свіжістю теплого дощу і вранішнього туману. За будь-якої погоди (у художника-пленериста поганої немає), Харитон виходить «на полювання» за тими невловимими миттєвостями буття природи, які він переносить на полотно з притаманним йому тактом і душевним благородством.