Валентина Олемпіюк-Віннікова - одна із найпослідовніших українських майстринь, які працюють на пленері. Вона невтомний мандрівник дорогами України, адже наша країна, за відомим виразом, ідеальний край для пленерного живопису. Цей досвід, набутий в багатьох творчих поїздках, дав змогу відобразити за допомогою фарб різний сезонний стан природи, а відтак і свій духовний, емоційний настрій.
Валентина Олемпіюк-Віннікова
Роботи Валентини завжди сповнено спокою та умиротворення, досягнутого за допомоги м'якого світляного колориту, ніжного і делікатного за звучанням, часто напівпрозорого за фарбовою фактурою. Контраст світла і тіні, тепла і холоду, їх межі загладжено м'яким розсіяним світлом, в якому постають архітектурні будівлі. Досить часто вони є невід'ємною складовою і головним мотивом зображення.
Це старовинні башти Луцького і Острозького замків, кам'яниця Лизогубів у Седневі, скелясті береги Росі біля Білої Церкви, романтичні острови на озерах Софіївського парку в Умані.
Аристократизму величних ренесансно-барокових замків, палаців і твердинь Волині й Центральної України, аж ніяк не поступаються природні ландшафти Слобожанщини із неозорими степовими просторами, чергуванням перепадів стародавніх курганів і затишних заплав Сіверського Дінця із м'якою зеленню лугів і перелісків. Ця Слобожанська Швейцарія, що приваблювала багатьох писменників і художників, зокрема С.Васильківського та П.Левченка, втілена в творах, присвячених заповіднику Верхній Бишкин.
У дзвінкому, як спалах шаблі, звучанні цього топоніма відчутно алюзії героїчного минулого краю - від половців і татар до спадкоємців козацької звитяги.
Композиційні прийоми у Валентини різні - наближений перший план, просторово-панорамні краєвиди, інтимний погляд через звабливий вигин фігури мармурової німфи у садибному парку, або з вершини "змієвих валів", або знизу біля підніжжя бишкинських пагорбів, що нагадують розписані половецькі шатра.
Колірна палітра завжди яскрава, насичена, тепла, де особливою любов'ю є відтінки медового і бурштинового, смарагдового і охристого кольорів. Фарбовий шар може бути легкий і прозорий, або більш щільний і пастозний, з вираженою фактурою роздільного мазка.
Роботи Валентини Олемпіюк-Віннікової також викликають літературні алюзії кращих творів української писемності - І.Нечуй-Левицького, князівських хронік і романтичних історій Волині і Київщини, донедавна маловідомої фантасмагоричної "Подорожі слобожанською Швайцарією" відомого письменника періоду українського літературного Відродження М.Йогансена.
Дякуємо пані Валентині за чудові живописні екскурсійний маршрути, якими вона порадувала своїх шанувальників!