Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Музей працює в обмеженому режимі

Мандруємо Україною. Віктор Гвоздинський

Мандруємо Україною. Віктор Гвоздинський

Знайомтесь: Віктор Гвоздинський – художник із міста Рівне, член НСХУ, представник нової української хвилі. Творчість Віктора Гвоздинського багатогранна: це і постімпрессіоністичні пейзажі, і модерні композиції, і абстракції. Сьогоднішня сторінка проєкту «Манюдруємо Україною» знайомить нас із краєвидами нашої прекрасної країни.

«Пейзажні новели» художника Віктора Гвоздинського присвячено краєвидам рідного краю, де побував на пленерах майстер. Волинь, Карпати, Поділля, старовина і сучасність постають в яскравих барвах, декоративних і соковитих, де колір, його підвищена звучність, темпераментний і експресивний живопис є основним чинником у створенні пейзажного образу. Літературна складова його краєвидів проглядає у прихованому драматизмі того, що відбувається: клубочаться грозові хмари, що розходяться, як у танці, врізнобіч, під ними у такому ж ритмі «кружляють» гори, снігова заметіль огортає в білосніжні пелени міські вулиці, як потужні хорали, підносяться до неба величні собори і храми. Художник органічно переходить від монохромних, що нагадують техніку гризайлі, вишуканих перлисто-білих зимових пейзажів з їх сірими днями до яскравості і декоративності кольору з глибоко індивідуальною переробкою принципів пленерного живопису, водночас засвідчуючи і залюбленість у твори українського народного мистецтва. У своїх пейзажах використовує майже всі кольори, але «стягує» їх якимось одним тоном, притлумлюючи їх яскравість (часто це сіре захмарене небо), що надає роботам матового благородного відтінку. Повертаючись до літературних паралелей, можемо стверджувати, що це його своєрідний «живописний оксюморон», де «співала осінь весняні пісні». З народним мистецтвом зближує орнаментальний характер живопису, мазок, інколи круглястий, пуантилістичний або «кучерявий», «віялоподібний», написаний роздільно, з своєрідним контуром сонячного освітлення, викликає відчуття своєрідної містерії кольору, його фактури, складного ритму пастозних мазків. У композиційній побудові «пейзажних новел» використовує різні прийоми побудови, де є і ефектність подачі, складні ракурси – панорамно-просторовий краєвид, розгорнутий паралельно картинній площині, або ж традиційна для епічного пейзажу точка зору – знизу або згори, так звана «чаша» Той чи інший прийом точно відповідає характеру зображеного, рельєфу місцевості, особливостей атмосферних і сезонних явищ природи. Як в новелі, глядач буде очікувати несподіваного кінця чи гострого характеру розв’язки, або знайомих культурно-мистецьких паралелей. Дубенський замок, який на картині Віктора «височить, як скеля, непорушно», нагадає, що саме з нього починається батьківська і особистісна трагедія Тараса Бульби, пейзаж села Криворівні викличе спогади, що саме тут блискучий майстер новели М.Коцюбинський написав «Тіні забутих предків». Панорамний краєвид Почаєва – алюзії акварелі Т.Шевченка, хоча й написані більше ніж століття тому і в іншій образно-стилістичній манері. Улюблений календарний період пленерів – осінь і зима, як ми вже зазначали, яскравість і монохромність. Особливою любов’ю позначено Карпати, їх велич і космічний простір, де головним є небо і земля, філософська сутність всього сущого. Численні персоналії, всеукраїнські і міжнародні виставки і пленери сприяють пошуку нової формотворчості В.Гвоздинського, бо справжня творчість – це відкриття нового, ще не впізнаного.

Ольга Денисенко
Мистецтвознавиця, Завідувачка відділу вітчизняного мистецтва ХVІ - поч.ХХ ст.
 

Приємного перегляду на музейній сторінці facebook