Краса українського орнамента: вишиванка в творах класичного мистецтва
- Місце: Сторінка facebook
- Теги: 2023, виставки, онлайн виставки
Чого ми такі красиві?
Бо народились у вишиванці.
Цей вислів дійсно є свідченням високої побутової культури українства. Чільне місце в рукотворній творчості народу займає вишивка, де сорочка і рушник є своєрідними оберегами, візитною карткою умілих рук, естетичного осмислення власної особистості, своєї родини, свого житла. Не випадково вишиванкам і рушникам присвячено так багато пісень і віршів, а трепетне ставлення до них як артефактів родової пам'яті, які зберігали в сім'ях продовж століть життя кількох поколінь, засвідчувало шанобливе, майже побожне ставлення до них.
Символіка і семантика народного орнамента, його колористичне різноманіття також ставали предметом вивчення і зацікавлення фахівців. Поєднання червоного і чорного, їх переважання у тих чи інших регіонах України, вишивка білим по білому як найвищий рівень творчості і уміння майстрині, полотно, як основа, справжню поему якому створила у своїх творах Зінаїда Серебрякова.
В рамках проєкту "Разом можемо більше. Рівне-Харків " сьогодні представляємо добірку творів майстрів класичного мистецтва , які звертались до зображення української вишиванки. Красу орнаментального гаптованого облачення бачимо на іконах та монастирському шитві 17 і 18 століття періоду українського бароко, який називають найпишнішою гілкою на дереві українського мистецтва. Народна вишивка, як і проста людина, не скоро увійшла до високого храму мистецтва. Але краса народного костюму , його мальовничість вже у 19 столітті привертають увагу художників. В експозиції творів ХХМ цей відеоряд починає робота "Українська дівчина" Василя Тропініна. Кріпак графа Моркова, власника маєтностей в Кам'янець-Подільській губернії, саме Україні і Поділлю він завдячує своєю популярністю як митця. На нашій картині , як і на багатьох інших, добре видно вишиту сорочку, узори на ній, де поєднано червоний і блакитно-сірий кольори. Музейники перевірили точність передачі орнамента, і були вражені, як Тропінін передав його своєрідність і регіональні особливості. У 1860-ті роки інтерес до життя простого народу, його побуту, звичаїв та обрядів, сприйняття України як малоросійської Італії, знайшли вияв у роботах І. Соколова, К. Трутовського, М. Раєвської-Іванової. Ії картина "Дівчина біля хати" є своєрідним архетипом втілення народного життя. Серед багатьох напрямків художньо-педагогічної діяльності Марії Раєвської-Іванової та Ладислава Тракала у Харкові визначним був інтерес до українського орнамента, якому вони приділяли надзвичайну увагу.У своїй картині авторка підкреслює просту вишивку звичайного буденного вбрання дівчини, його слобожанський характер.
Однією з прикметник рис українства, його етно-ментального кодексу, є так звана естетика святовідношення, намагання перетворити будні на свято. Цей епізод із народного життя бачимо в картині К. Трутовського "Надягають вінок".Значна на той час подія в житті дівчинки, якій надавали великого значення, підкреслена і святковим характером вишитої сорочки, разками намиста і дукачем. Більш скромними є вишиті сорочки на молодій жінці і хлопчикові, які є учасниками цього святкового дійства. Звичайно, чоловічі вишиванки були більш скромними, мали свої особливості, де вишивку було зосереджено на комірі й грудях.
В народних строях зображено багатьох персонажів у роботах Іллі Рєпіна, серед них деяких запорожців із його знаменитих картин і замальовок до них.
Справжній інтерес до вишиванки, її орнаментики і особливостей виявив учень Рєпіна Семен Прохоров у роки українського національного відродження (1920-30). Його жінки і дівчата у вишитих сорочках, картина "Жниці", яка стала хрестоматийною, демонструють силу і красу народного костюма. Тоді ж вишиванка символізувала і причетність до українства, що всіляко підкреслював знаменитий автор "Чорного квадрата" Казимир Малевич.
Нинішнє свято вишиванки - це вияв закоріненої в нашому народі генетичної пам'яті, прагнення до краси і самодостатності, своєї національної ідентичності.
Сміємо стверджувати, що нині мало хто у світі так демонструє через народний стрій свою етнічну причетність. Хтось одягає вишиванку з бабусиної скрині, дехто креативну, виконану в стилі фолк- модерн. І це є предметом нашої національної гордості і самоповаги, тим більше, що багато українців мають прізвище Вишиваний.