Коли гримлять гармати, музи не мовчать. Мілада і Леонід Золотарьови
Цикл нарисів «Коли гримлять гармати, музи не мовчать» продовжує творчий і родинний тандем Мілади і Леоніда Золотарьових. За час воєнних дій в Україні Леонід створив біля двадцяти живописних робіт, пов’язаних із цими подіями. Кожну з них супроводжує текстовий коментар Мілади, що надає творам ще більш глибокого і драматичного змісту, зберігаючи, при цьому, щире і небайдуже особисте ставлення жінки, дружини, однодумця. Точні і влучні назви картин документально розкривають сюжетно-тематичний та сутнісний зміст, емоційний шок від побаченого. Це філософські притчі, роздуми на морально-етичні теми, міжлюдські, і міждержавні теми. Війна, як детектор, висвітлює і високі моральні якості, і ниці помисли та вчинки. За цей час відбулась переоцінка багатьох понять – вартісності людського життя, віри в Боже провидіння і захист. Невипадково багато робіт Леоніда пов’язано саме з молитвою і вірою. Картина «Молитва за Харків. При обстрілах атеїстів не буває» передає пульсуючу ауру биття людських сердець і слів у своєрідній пуантилістичній манері, розсіяних у просторі фіолетово- жовтих-синіх точок як матеріалізації людського благання. У такому ж ключі вирішено картину «Свіча долі, свіча надії», де скорботу матері, що втратила сина, уособлює символ печалі – чорна свіча. Деякі роботи мають більш плакатне, графічне вирішення, а сюжетно-тематичне наповнення – символіко-узагальнений характер. Це «Единокровные. На фига?» (зберігаємо авторську назву). Мілітарне протистояння двох народів, залита кров’ю територія, попри модерне вирішення теми, викликає алюзії літописних, сповнених гіркої скорботи рядків « …і пішов брат на брата…». Емоційний стан людини, затиснутої між гуркотом обстрілів і такою ж підозрілою, підступною тишею, передано в картинах «Напружена тиша між обстрілами», «Весна під звук сирен». Робота «В дорозі» вражає точно обраною деталлю – бокове дзеркало машини, закривавлене загравами пожеж і обстрілів виглядає, як розірване серце на засніженій дорозі з потоком машин живих і вже розбитих. «Розмова про майбутнє» має таку ж промовисту деталь – силует ворони як віщого птаха на фоні розбитих коробок будинків.
І все ж таки душа художника прагне краси – у дзвінкому колориті весняного сонячного дня з рожевими стовбурами берез, бірюзовими проталинами, прозорим небом. Справжньою живописною перлиною виглядає картина, написана 2021 року у Новгород- Сіверському. Динамічний ракурс зображення провінційної вулички із затишними будиночками і буйною зеленню, синя смуга пагорбів і лісу вдалині, соковиті яскраві фарби літнього дня створюють відчуття ідилії гармонії і краси. Як передчуття майбутніх драматичних подій на вуличці зображено підказану авторською уявою післявоєнну техніку – легковик і вантажівку.
