Коли гримлять гармати, музи не мовчать. Марія Тіхонова
- Місце: Сторінка facebook
- Теги: 2022, виставки, онлайн виставки, мистецький щоденник війни
В багатьох наших музейних публікаціях часто звучить слово «арт терапія». Лікують нею душі, обпалені війною, хто переховувався в метро і бомбосховищах, пережив обстріли і втрату рідного дому і близьких, опинився на чужині. Часто інтуїтивно людина сама відшукує той чи інший лікувальний арт засіб, що заспокоює і відволікає душу і серце.
Так сталось із харківʼянкою Марією Тіхоновою, яка нині мешкає в Дрогобичі разом з двома дорослими дітьми, чоловік на фронті. Викладач цивільного права в Харківському університеті внутрішніх справ, вона завжди була залюблена в образотворчість, постійно відвідувала ХХМ, добре знає нашу колекцію. Її улюбленою роботою є картина «Квіти на фоні моря» відомого майстра, знакової особистості в історії українського живопису, Миколи Глущенка. Відкрита чистота кольору, його яскрава звучність, як вважає Марія, викликають алюзії дитячої творчості, відсутності боязні поєднання несумісних фарб, незатьмарений дорослим досвідом світ, населений фантазійними подіями та істотами, маленькими забобонами, повірʼями і табу. Великий вплив на формування власного авторського стилю Марії справило відвідування занять в добре знаній у Харкові студії Миколи Коломійця «Aza nizi maza». Також на думку спливає добре відомий вираз, що в кожній людині стільки художника, скільки в ній дитини.
Саме таке сприйняття світу крізь страхи війни, прагнення пережити це в якихось тільки їй видимих образах, спонукало Марію до витворення своєї власної версії арт терапії і календарного циклу з особливим цифровим кодом днів війни. На цей час авторкою зроблено більш ніж 60 робіт, які можна переглянути у неї на сторінці Instagram @mashka_tyapa. Матеріалом її авторських робіт стали сторінки «Нариси історії України» Ореста Субтельного та Аркадія Жуковського з аплікаціями з кольорового паперу, подекуди ілюміновані гуашшю. Образи, викликані війною в Україні, є різними. Це трагічні епізоди втечі від війни, втілені в беззахисних спинах і силуетах людей, що йдуть в безвість, карикатурне зображення «царя» в паперовій короні, розмаяні на весь аркуш різноколірні стрічки українського віночка, стилізоване зображення домашнього улюбленця собаки Жори, якого змогли забрати з собою, а ще зворушливі пʼятипелюсткові листочки конюшини, знайдені в Дрогобичі, які, за наївно щирими уявленнями дітей, приносять щастя.
Найбільш трагічною за емоційною напругою є робота, присвячена Маріуполю. Поштовхом до її створення став щоденник хлопчика Єгора, який описав страшні навіть для дорослої людини події у цьому місті. Бомбардування і обстріли, смерть рідних і близьких він означив короткою і сильною фразою: «Маріуполь помер». Її втіленням стала цвинтарна огорожа з могилою і хрестом, як дитина завжди уявляє кладовище. Ця точність виразу є дійсно втіленням величезної братської могили, витвореної окупантами з квітучого приморського міста, за яке боролись до останнього, що стало символом нескореності і незламності нашого народу. Та все ж таки перемагає надія на перемогу, сподівання на яку також втілює у своїх роботах Марія Тіхонова.