Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Музей працює в обмеженому режимі

Жуковський Станіслав Юліанович. Синя вода. 1912

Жуковський Станіслав Юліанович. Синя вода. 1912

Художник Станіслав Жуковський (1873-1944) не належить до митців так званого «першого кола», імена яких «на слуху» освіченої публіки. Однак, за його творами давно «полюють» колекціонери. І цей факт примушує уважніше поставитися до цієї особистості.

Життєва драма Жуковського складались з багатьох чинників, серед яких польське походження митця, яке завжди викликало підозру й недовіру російського суспільства (як імперської, так і радянської доби) і смута соціальних катаклізмів початку ХХ століття, тавро зрадника (хоча еміграція художника 1923 року на історичну батьківщину була питомим усвідомленням свого національного коріння) і трагічна смерть у фашистському концтаборі…
Пейзаж «Синя вода» 1912 року належить до періоду творчого розквіту живописного таланту Станіслава Жуковського. На той час він був одним з фаворитів публіки. Його творами захоплювались, а картини розкупались ще до відкриття вернісажів. Випускник Московського училища живопису, скульптури і архітектури (1901), академік Імператорської Академії мистецтв (1907), член Товариства пересувних художніх виставок (з 1903) і Союзу руських художників (з 1907), Жуковський жив у атмосфері творчості, яку доповнювали і збагачували конкурси, виставки і педагогічна робота у московській власній приватній студії (1906-1917). Незважаючи на те, що пейзаж на ті часи займав провідне місце в жанровій структурі пластичних мистецтв, а експонентів-пейзажистів на художніх виставках було значно більше, ніж портретистів і жанристів, твори Жуковського неодмінно визначались поціновувачами. За художником закріпилось реноме живописця імпресіоністичного спрямування. І насправді, Жуковський глибоко осмислив здобутки імпресіоністів. Особливо це стосувалось пленеру. Відтоді, як він побачив твори імпресіоністів під час своєї європейської подорожі (1910 рік), він назавжди визнав роботу безпосередньо на природі головною умовою творчого процесу, джерелом нескінченних художньо-тематичних варіацій. Але від французьких імпресіоністів його твори відрізняли увага до композиційної структури полотна, напружена пластика і декоративна стилізація форм, матеріальність, глибина кольору. В тому образотворчі прийоми Жуковського більш відповідають постімпресіоністичним концепціям. Так, у картині «Синя вода» видовий пейзаж ідеально скомпонований по зламу лінії берега. Виявляючи природну динаміку цієї лінії, спостережливий художник вдало уникає банальності у майже обов’язковому розподілу краєвиду на стихії неба і землі (або, як у нашому випадку, води). Контраст палаючого вогнем жовтого і глибокого до чорноти синього кольорів створює майже фізичне відчуття граничної емоційної напруги, яке можна порівняти хіба що з моментом зупинення дихання при різкому зануренні у холодну воду. Така сила емоції непритаманна імпресіоністам, вона вирує — править у полотнах Сезанна і Ван Гога. Цю напругу в картині підтримує ускладнена ритміка полотна, що сприймається цілком природною і визначена вертикалями високих оголених стовбурів, діагоналями їх чітких тіней, абрисів дерев. Водний простір переднього плану, як і весь пейзаж у цілому виписано енергійними ударами пензля. Попри всі умовності, зображення природних об’єктів сприймаються настільки достовірно, що навіть найвідданіший прихильник реалізму і ревний критик нової живописної манери не зміг би відмовити автору в тому, що йому вдалося неймовірно правдиво передати не лише фізичну структуру водяної поверхні, матеріальність дерев, але визначити мовою фарб і світла їх сутність у даному емоційному контексті.
Слід зазначити, що художник Станіслав Жуковський адаптував у тематичне коло образотворчого мистецтва нової епохи класичний жанр ведути (італ. veduta – вид, вигляд). Живописно-графічні «портрети» старовинних маєтків у їх садово-парковому оздобленні як своєрідні екскурси в історію роду завжди займали почесне місце в житлових інтер’єрах титулованих осіб. Твори архітектурно-ландшафтного жанру були популярними і затребуваними їх нащадками у всі часи. Цей рід творчості Жуковського розширив коло його спілкування з представниками старої аристократії і нового капіталу. Так серед поціновувачів живописного таланту митця з’явився відомий український цукрозаводчик, підприємець, промисловець і меценат Павло Харитоненко, який придбав картину «Синя вода» в колекцію свого слобожанського маєтку Наталівка.
 

Наталя Титаренко, мистецтвознавиця ХХМ