Пимоненко Микола Корнилович. Жертва фанатизму. 1899

• Теги: 2024, експонат місяця

Ім'я Миколи Пимоненка(1862-1912) – серед  найкращих діячів українського образотворчого мистецтва. Воно стало синонімом високих досягнень національної школи реалістичного живопису. Митець побачив і показав Україну крізь призму буття селянства, котре на його полотнах стало уособленням духовної краси народу.

У художньому доробку Пимоненка, автора творів переважно ліричного характеру, привертає увагу полотно великого драматичного звучання «Жертва фанатизму» (1899). Художник тричі звертався до цього сюжету. Перший варіант знаходиться в колекції Харківського художнього музею, другий зберігається у Національному художньому музеї України в Києві, третій – у Дніпровському художньому музеї. Таке наполегливе опрацювання сюжету свідчить про надзвичайно серйозне ставлення до цієї теми. 

 В основу покладено реальні події, що відбулися в місті Кремінці (нині  Тернопільська область), про які художник дізнався з газети. Іудейська громада хотіла вчинила побиття камінням дівчини, яка прийняла християнську віру. Прагнучи зібрати максимально достовірний матеріал про подію, Пимоненко здійснив подорож до Кремінця, де виконав безліч натурних замальовок і етюдів для подальшої роботи в майстерні.

«Жертва фанатизму» мала великий резонанс у єврейському середовищі та здобула багатьох прихильників. Практично одразу її стали тиражувати на поштових листівках, а також поширювати у вигляді великоформатних репродукцій. Ця робота зайняла особливе місце в галереї творів на єврейську тематику. Сцена захоплювала глядача емоціями: гнів, страх, жах, обурення, розпач, подив, цікавість. Беззахисну і смертельно перелякану дівчину в подертій блузі розлючений натовп «притискає» до паркану. На чолі натовпу старий рабин (духовний лідер єврейської громади, її духовний наставник) у традиційному ритуальному уборі, який люто потрясає кулаками. Здійняті догори руки людей у натовпі, загрозливо стиснуті в кулаки, дрючки, напрям руху хлопчика, який біжить у натовп, люди на другому плані, що поспішають побачити розправу на власні очі – все направляє погляд праворуч – у бік жертви, підкреслює її безвихідь. Праворуч художник показав матір жертви. Знесилена відчаєм, вона закрила обличчя руками. Трагічну розв’язку події передрікає батько дівчини, що своїм жестом відрікається від доньки. Показово, що на жодному обличчі людей з натовпу ми не бачимо справжнього співчуття. Тим самим художник не залишає ніякої надії на можливість порятунку, навпаки, все веде до трагічної розв’язки змальованої ним сцени.

Драматизм події підкреслює колорит полотна. Майстерно написане передгрозове небо емоційно посилює відчуття безвиході ситуації. Полотно написане гострими, рваними мазками, що надає схвильованості всій живописній поверхні. 

Реакція на віровідступництво, що показав Пимоненко в картині «Жертва фанатизму», була повністю очікуваною, тому що єврейське населення міцно трималось традиційного устрою – це було єдиним способом зберегти свою ідентичність. Тин, до якого натовп притиснув дівчину, не є огорожею двору, він стоїть просто серед вулиці. Він ніби символізує старий, але досі міцний «мур містечка», за яким закінчувався «мікрокосм єврейської громади» й починався чужий світ, в якому на юдея чатували небезпека та смерть. Однак для оборонців віри ця картина мала прямо протилежний зміст, а не той, що закладав Пимоненко. На їх погляд, вона наочно стверджувала міць традиційної єврейської громади, застерігаючи тих, хто спробує порушити вікові традиції. Картина Миколи Пимоненка «Жертва фанатизму», безумовно, стала виразником найактуальніших і болючих проблем свого часу і досі викликає справжні емоції у тих, хто бачить це полотно. 

Ганна Задорожна, завідувачка сектора обліку музейних фондів