Лосенко Антон Павлович. Авель. 1768

• Теги: 2023, експонат місяця

Яскраве, але коротке життя художника Лосенка є прикладом служіння мистецтву. У ранньому дитинстві він, хлопчик-сирота, привезений до Петербургу з українського міста Глухів, дев’ять років співав у Імператорській капелі (1744-1753), далі юнаком оволодівав таємницями образотворчої науки в майстерні столичного художника І.Аргунова (1753-1758), згодом студіював у числі перших вихованців Академії Мистецтв (АМ) і вивчав європейську культуру у Франції (1760-1762) та Італії (1766-1769). 1772 тридцятип'ятирічного Лосенка, якого вже тоді мистецькі авторитети визнавали «першим художником нації», в статусі професора призначили директором АМ – єдиного вищого художнього закладу на теренах Російської імперії. Загальним напрямком у навчальних програмах АМ, організованої на зразок європейських академій, був класицизм. Головною рисою цього стилю стала орієнтація на образотворчі принципи античного мистецтва і сюжетно-тематичний ряд історії стародавнього світу.

Серед картин Лосенка існують дві композиції, що увійшли в аннали вітчизняного мистецтва під назвами «Каїн» і «Авель». Масштабні роботи написані у Римі. Молодий художник вивчав у «вічному місті» античність і копіював твори великих італійців ренесансної доби.

Лосенко Антон Павлович. Каїн. 1768. ДРМ

Якщо біблійний сюжет, пов'язаний з драматичною історією перших синів Адама і Єви має достатньо численні рішення у світовому образотворчому мистецтві, то для історії мистецтва російського це була абсолютно нова тема, що давала художнику широке поле фантазій.

Лосенко Антон Павлович. Авель. 1768. ХХМ

Лосенко обирає прийом порівняння двох персонажів, які у біблійному тексті є уособленням Зла (Каїн) і Добра (Авель). Ці дві композиції мали сприйнятися глядачем як диптих. Так і було до того часу, як твори знаходились в Музеї Академії мистецтва (Петербург) Однак, за радянські часи «братів розділили» по різних музеях. Так 1932 року композиція «Авель» опинилась у Харківському художньому музеї, в Україні, а «Каїн» – у Державному російському музеї Ленінграду. Відстань позбавила твори можливості важливого фактору порівняння, який є надзвичайно важливим для всебічного аналізу майстерності художника. У мистецтвознавчій літературі «Каїн» і «Авель» характеризуються з позицій прекрасно виконаних штудій оголених натурників. Підкреслюється умовність назв композицій і їх прив’язка до біблійного сюжету. З тим трудно не помітити той важливий сенс, який майстер вклав у радикальні зовнішні відмінності біблійних персонажів, прагнучи через зовнішність, виявлену різними живописними прийомами, визначити сутність їх характерів, способу життя і вчинків. Так склалися численні позиції, що доводять значимість кожного твору і непересічність особистості їх автора.

У картині «Авель» (1768) ідея морального порядку відповідає класицистичним принципам вибору і трактування біблійного сюжету (тоді як у «Каїні» очевидні відголоски барокової драматургії). Володіючи технікою багатошарового олійного письма (лессірування), майстер блискуче моделює об'єми тіла Авеля (натомість, в постаті Каїна форми тіла опрацьовані більш об'ємно, що підкреслює брутальність характеру героя). Незважаючи на «виправлення» зображення моделі відповідно до канонів античної класики, художник проявляє спостережливість і до життєвих реалій. Так, кісті рук Авеля написано значно темнішими за тоном, ніж все тіло, як це, вочевидь, і було у живого натурника, з якого Лосенко писав біблійного героя. Далека від ідеальної і стопа ноги чоловіка, деформована суглобом, як у звичайного смертного. Дотримуючись вимог офіційного стилю, художник вибудовує систему специфічної образотворчої мови. У композиції вдало знайдено ракурс зображеного. Діагональне, відповідно рамі полотна, її розташування виявляє динаміку руху тіла, передає відчуття його стрімкого падіння. Красномовний жест правої руки Авеля, що вказує на голову – місце враження, спотворене гримасою болю божественних рис обличчя, червоний колір драпіровки, яка викликає однозначну асоціацію з кольором крові, – все в картині спрямовано на розкриття завданої теми – підступного злочину, братовбивства, що заподіяв Каїн брату своєму, Авелю.

У творі «Авель» Лосенко демонструє ґрунтовне опанування ним художньої науки – законів лінійної і повітряної перспективи, знання анатомії людського тіла, живописних прийомів моделювання його форм. Щодо пропорцій натурника, то саме Антон Лосенко свій досвід копіювання європейських живописних творів реалізував і в теоретичній праці, склавши перший підручник з художньої анатомії, який став базовим для кількох поколінь студентів художніх академій.

P.S. Піддаючись конспірології, що так активно розповсюджується особливо в критичні часи соціальних катаклізмів (у даному випадку, наша національно-визвольна війна проти російських загарбників) приходить думка, чи не випадково при розділі між музеями московії і України диптиха «Каїн» і «Авель» роботи етнічного українця Антіна Лосенка, який народився в місті Глухів (це той самий Глухів, куди формально було перенесено гетьманську столицю з Батурина, вирізаного військами Петра І «до останньої дитини» 1708 року) картину «Авель» – жертву було передано в «братню» Україну, до Харківського художнього музею (щоб пам’ятали, що буває з не згодними, не слухняними, не поступливими, просто з іншими?), а зображення убивці – «Каїна» залишили в тодішньому Ленінграді.