Художники-ювіляри. Євген Степанович Соловйов
Євген Степанович Соловйов народився 29 грудня 1910 року у місті Харкові. Закінчив Харківський художній інститут (1931-1936), де навчався у видатних педагогів В.Касіяна, С.Григор'єва, М.Фрадкіна. З 1938 року працював художником-ілюстратором з різними українськими та румунськими видавництвами. Серед вітчизняних слід виділити такі відомі, як «Молодь», «Веселка», «Мистецтво», «Харківське обласне книжково-газетне видавництво». Учасник Другої світової війни, нагороджений орденами і медалями. Член ХО СХУ з 1950, Голова правління до 1952. Протягом 1952-1959 років - директор Харківського державного музею образотворчого мистецтва. 1960 року отримав орден «Знак Пошани» за заслуги у розвитку радянської літератури і мистецтва. Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок з 1949. Мав персональні виставки. Твори зберігаються у музеях, приватних колекціях України та за кордоном.
В історії української образотворчості художні надбання Є.С.Соловйова активно сприяли розвитку вітчизняної станкової і книжкової графіки. Оригінальний стиль митця формувався на основі поєднання реалістичної школи рисунку з прагненням до простоти, дотепності й виразності – головних чинників оформлення дитячих книжок, що складає значну частину його доробку. Художник проілюстрував більше шістдесяти видань для дітей різного віку, працюючи довгий час спільно із дружиною Л.І.Джолос. Особливо цікавими виявляються роботи Соловйова у видавництві «Веселка», яке мало свою помітно відмінну специфіку, пов’язану із відсутністю характерного для радянських часів усталеного академізму вимог, домінуванням яскравої барвистості, свого виняткового кола образів і персонажів. Саме тут друкувалося багато українських казок, оповідань з народного життя, що відображало загальні тенденції пошуку «сучасного національного стилю» у мистецтві 1960-х років. Це обумовило звернення Соловйова до фольклору. Вдалим прикладом використання зразків народної творчості є ілюстрації до казки «Солом’яний бичок» (1968). Популярною серед маленьких читачів була і оформлена художником у співавторстві з Л.І.Джолос книжка І.Франка «Коли ще звіри говорили», яка вийшла у видавництві «Молодь» (1956). Цим ілюстраціям притаманне гротескно-метафоричне трактування сюжетів і персонажів, захоплююча фантазія, доброзичливий гумор, прекрасне знання поведінки тварин і українського побуту, жвавість рисунку, декоративна соковитість і яскравість колориту. Серед робіт, що демонструють високу майстерність Соловйова, різноманітні за технікою виконання (туш, перо, гуаш, акварель) ілюстрації до поезій П.Тичини (1938), М.Рильського (1949). В них відчутно прагнення митця тонко уловити поетичну матерію. Художник плідно працював і в станковій графіці. Найбільшого визнання набула серія лінорізів за мотивами поеми Т.Шевченка «Катерина» (1961-1964). У роботах помітна рука майстра, який професійно розуміється на особливостях матеріалу. Вміле використання техніки ліногравюри з її лаконічністю, посиленим контрастом чорного і білого допомогло автору відтворити емоційно-напружену, драматичну атмосферу відомого літературного твору. Ювілейна Шевченкіана знайшла відгук у циклі до 150-річчя від дня народження Кобзаря, присвяченому різним етапам його біографії (монотипія «На навчанні у дяка». 1964, ліногравюра «Шевченко в аральській експедиції». 1964,). Серед ліногравюр слід відзначити твори на поширену у ті часи індустріально-робітничу тематику. У серії «Його величність робітничий клас» (1960) автор, з певною послідовністю відтворення подій і їх конкретизації, виявляє максимальну зібраність у сюжеті та небагатослівність у технічних прийомах. Аркуші відрізняються реалістичною манерою зображення з ефектним моделюванням форм, об’ємів та їх освітлення, чіткістю образного узагальнення і монументальністю. Окремий розділ творчості митця становлять плакати соціального змісту, які теж стали своєрідним засобом розкриття світосприйняття художника, його громадянської позиції.
Свіжістю задуму, цікавою розробкою сюжетів, кмітливістю і гостротою виразу позначено плакати «Допоможемо», «За позику віддяка», «Веселка» (1950, у співавторстві з Л.І.Джолос).
Багатогранна творчість Є.С.Соловйова у галузі вітчизняної графіки має важливе значення для усвідомлення її еволюції та місця у загальній мистецькій спадщині країни.