Художники-ювіляри. В’ячеслав Олександрович Панов
- Теги: 2025, художники ювіляри
В’ячеслав Олександрович Панов народився 5 серпня 1940 року у місті Свердловськ (нині Єкатеринбург, Росія). Закінчив Харківський інститут інженерів комунального будівництва (1957-1963). У 1950-х роках навчався у художніх студіях міста Грозного. На становлення Панова - живописця вплинула дружба із заслуженим художником України Р.В.Баришниковим, у якого він брав уроки рисунку, композиції та живопису. Член ХО СХУ з 1998 року. Учасник обласних, республіканських, всеукраїнських і міжнародних виставок з 1977 року. Мав персональні виставки. Твори майстра знаходяться у музеях и приватних колекціях України та за кордоном.
В.О.Панов працював над жанрово-тематичними полотнами, портретами, але в історії українського мистецтва за ним міцно закріпилась слава майстра міського пейзажу. Більше тисячі живописних робіт художник присвятив Харкову. Картини Панова демонструють, перш за все, особисте відношення художника до міста і водночас передають неповторне духовне середовище Харкова, створене досвідом життя не одного покоління його мешканців. Митець, не втрачаючи відчуття новизни, із захопленням писав площі, вулиці, парки Харкова з його неповторними усталеними архітектурними ансамблями і сучасними спорудами. Обличчя міста, приреченого рухатися шляхом мегаполіса зазнає змін день у день. Чимало пейзажів відображають багату на архітектурні пам’ятки історичну частину Харкова. Серед них зустрічаються ті куточки міста, що згодом втратили свою автентичність – вулиця Культури, Бурсацький узвіз, Сумський ринок та інші («Благовіщинський базар». 1991, «На Сумській». 1990, колекція ХХМ). У роботах цього плану Панов звертається до емоційно - культурної пам’яті харків’ян, пробуджуючи теплі, ностальгічні почуття. Художника приваблюють різноманітні міські сюжети. Композиційно у своїх картинах автор йде за оригінальністю забудови Харкова, але не підкреслює конкретності архітектурної «натури», більше довіряє уяві, фантазії. Він любить знаходити цікавий видовий ракурс, який з несподіваного боку розкриває образ добре відомих місць, писати один і той же мотив у різні часи дня і пори року, точно передавати настрій Харкова у похмурий зимовий день, ранньою весною чи спекотним літом. Відчутно прагнення показати прикмети сучасного життя великого міста, вміння побачити своєрідну красу в непоказних, скромних спорудах, навіть в «коробках» звичайних житлових масивів. Твори художника вирізняє складне світло-повітряне середовище. Схвильованість сприйняття Пановим архітектурного простору доповнюється ефектами освітлення. Художник прекрасно використовує можливості імпресіоністичного етюду. Гармонійна поліфонія кольорів, пастозні, рухливі мазки, наповнені вібрацією творчого натхнення, створюють декоративний, мозаїчний живопис. У насиченому звучанні фарб, складності їх відношень - бажання митця підняти повсякденний мотив над прозаїзмом життя, надати можливість по-новому подивитися на свій добре знайомий Харків, такий прекрасний і самобутній. Протягом кількох десятиліть В.О.Панов створював живописний портрет улюбленого міста. Кожне його полотно глибоко ліричне, написане з тонким поетичним чуттям, завжди дарує глядачам радість спілкування з яскравою творчістю автора.