Художники-ювіляри. Револьд Володимирович Баришников
Револьд Володимирович Баришников народився 18 листопада 1924 року в місті Харкові. 1941 року закінчив Харківське художнє училище, 1942 – індустріальний технікум у місті Чимкент, Казахстан. Учасник Другої світової війни, нагороджений медалями. Протягом 1948 – 1954 років навчався у Харківському художньому інституті на факультеті живопису у відомих педагогів С.Бєсєдіна і Г.Томенка. Член НСХУ з 1960. Член правління ХО НСХУ впродовж 1968-1982. Учасник республіканських, всесоюзних, зарубіжних виставок з 1957 року. Персональна виставка відбулась 1987 року (посмертно). Твори зберігаються в Харківському, Дніпровському художніх музеях, картинних галереях міст Лубни, Черкаси, Білопілля, краєзнавчих музеях Львова, Луганська, Кіровограда, Херсона, Умані та інших.
Здобувши уроки добротної академічної школи радянського періоду, протягом усього творчого шляху Р.В.Баришников зберігав вірність кращим традиціям реалістичного мистецтва. Вершин справжньої майстерності він досяг у галузі станкового живопису. Значну частину полотен автора можна зарахувати до зразків українського «суворого стилю». Художник успішно опанував жанр тематичної картини, який зайняв провідні позиції в українському образотворчому мистецтві другої половини ХХ ст. У тематичному переліку автора постійно з’являлись виконані на гідному професійному рівні картини, присвячені різним подіям із української історії, трактовані відповідно до ідеологічних установок часу. Серед них - роботи із так званими «героїко-революційними» сюжетами, позначені завершеністю і лаконічністю композиційно-образного рішення, майже плакатним аскетизмом за відомим висловом – «Наш паровоз, вперед лети» (1967, полотно, олія). Помітне місце в спадщині майстра займають твори, які відображають важливі моменти Другої світової війни, учасником якої він був. Художник прагнув передати драматичну складність подій, продемонструвати незламність українського народу («Перемога» 1982, «Палке літо 1943» 1984, полотно, олія). Внаслідок наполегливих творчих пошуків Баришников вдало розв’язував тему праці, що стала визначальною серед більшості радянських художників починаючи із середини 1950-х років. В одних роботах автор ставив за мету зосередитись на захоплюючому ритмі трудового процесу («Будівництво Єнакієвської Комосомольської» кін. 1950-х, полотно, олія), в інших чимало зробив для розкриття характерів простих робітників, внутрішнього світу працьовитої молоді. Різноманітною за вибором моделей також є портретна галерея художника – від генералів і бійців до інженерів, передовиків виробництва, діячів культури. Роботи вражають єдністю внутрішньої і зовнішньої подібності, точністю у відтворенні індивідуальних рис портретованих. Колорит кожного портрета стриманий, рисунок міцний і виразний. У художньому доробку Баришникова знайшло відображення і шевченківська тематика. Образ Кобзаря надихнув митця на створення низки картин з глибоким осмисленням життя і творчості Т.Г.Шевченка. У жанровому живопису 1970-х років спостерігається посилення поетичного струменя, бажання показати буденні реалії українського народу крізь призму національних традицій. У полотнах простежується увага до зображення національного типажу, одягу, елементів народного побуту («Проводи зими» 1972, полотно, олія). Своєрідною образно-стилістичною манерою Баришников зумів чудово передати настрій святковості у роботі «Весілля» (1974, полотно, олія). Головний засіб розкриття змісту художнього образу – ритмічна організація картинної площини, незвична панорамно-просторова композиція, перспективу якої розгорнуто перед глядачем з висоти пташиного польоту. Сцена сільського колгоспного весілля відбувається на тлі пишного весняного цвітіння садів і охайних хат. Розуміння своєрідності української природи, її чаруюча поезія та розмаїття втілилось у пейзажах митця. У краєвидах впадає в око емоційність пленерного живопису з притаманними йому чистими, яскравими барвами, якими автор майстерно відтворює світло-повітряне середовище у різні пори року. Баришников охоче працював у багатьох графічних техніках, вирішуючи певний обсяг художніх завдань у зверненні, зокрема, до історичної теми («Сковорода серед народу» 1972, кольорова літографія), міського архітектурного пейзажу («Стара Прага» 1973, папір, туш).
.jpg)
