Художники-ювіляри. Микола Іванович Гнойовий

Рубрика «Художники-ювіляри» представляє публікацію до 110-річчя від дня народження відомого харківського художника-графіка і педагога Миколи Івановича Гнойового (1915-1995).

У колекції ХХМ зберігається декілька робіт із серії «Спогади» (1947), присвяченій подіям Другої світової війни, жанрові твори і пейзажі за сільською тематикою 1950-х-1960-х років, виконані у різних графічних техніках.

Микола Іванович Гнойовий народився 22 квітня 1915 року у селі Кобелячок на Полтавщині. 1938 року закінчив Харківський художній технікум, 1947 – Харківський художній інституті, де навчався у відомих педагогів О.Кокеля, В.Мироненка, Й.Дайца. Учасник Другої світової війни. Впродовж 1946—1973 років працював викладачем у Харківському державному художньому училищі та Харківському художньо-промисловому інституті. Член ХО СХУ з 1947 року. Учасник всесоюзних, всеукраїнських і зарубіжних виставок від 1939 року. Роботи зберігаються у художніх музеях України.

М.І.Гнойовий працював переважно у галузі станкової і книжкової графіки, демонструючи віртуозне володіння її різними техніками (офорт, акватинта, монотипія, автолітографія, мішана). Його художній спадок, позначений реалістичною майстерністю, було міцно пов’язано із радянською сучасністю. Значне місце в ньому належить темі Другої світової війни, в якій, з безпосередньою правдивістю очевидця, митець відображав епізоди фронтового життя. Майже автобіографічною є одна із найкращих серій офортів «Спогади» (1947), що включає титульний акруш і п’ять сюжетних робіт – «Хибна вогнева», «На нову позицію», «Месники», «Повернення», «Фронтова весна». Цикл характеризується високою технікою виконання. Гнойовий тонко відчував виражальні тонально-пластичні можливості офорту в поєднанні із акватинтою у досягненні необхідної емоційності і образного узагальнення. Робота серії «Фронтова весна» із колекції ХХМ є характерним зразком вітчизняного повоєнного мистецтва, має ліричне забарвлення і продуману композицію. В ній автор змістовно, глибоко філософськи розкриває мрію українців завершити війну і стати на шлях мирного життя. Темі сільської праці художник присвятив чимало своїх жанрових картин у техніці офорту («На птахофермі. Літо» (1960), «У полі» (1959), «Оранка» (1960) ). У картинах цього напрямку теплим почуттям забарвлено образи простих селян, автор оспівує красу безмежних українських ланів, чиє зображення пройняте чистим і піднесеним настроєм людини, закоханої у рідну природу. Роботам притаманна ліричність інтонації, життєва трепетність переживань. Лінійні ритми, чітко визначена перспектива збагачують просторове трактування композицій. Роботи у книжковій галузі, зокрема, ілюстрації до роману М.Трублаїні «Глибинний шлях» (1947), повістей А.Донченка «Школа над морем (1948), «Заповітне слово» (1949) вирізняються багатогранністю подачі образів персонажів, єдністю художнього задуму з урахуванням особливостей поліграфії. Автору завжди вдавалось точно розробити драматургію зображуваних сцен.