Художники-ювіляри. Марк Якович Каплан
Рубрика «Художники-ювіляри» представляє публікацію до 120-річчя від дня народження відомого українського художника, майстра станкового живопису Марка Яковича Каплана (1905-1985).
У колекції ХХМ зберігаються живописні полотна автора, які відображають події Другої світової війни, портрети її ветеранів і тих, хто відбудовував країну після фашистської навали, картини із жіночими образами, а також пейзажами – жанром, до якого майстер звертався досить рідко. Представлені роботи демонструють творчість Каплана з кінця 1930-х і до останніх років його життя.
Марк Якович Каплан народився 15 травня 1905 року у селі Красне, Чернігівської області. 1930 року закінчив Київський художній інститут, де навчався у відомих педагогів Ф.Кричевського, М.Беренштейна, В.Пальмова. Працював у видавництві «Мистецтво» (1931-1933). Член ХО СХУ з 1939. Учасник Другої світової війни. Був членом правління ХО СХУ, бюро живописної секції, періодично брав участь у нарадах Художнього фонду і фабрики художніх виробів. Учасник республіканських (з 1929) і всесоюзних (1947) виставок. Твори знаходяться в музеях та приватних колекціях України і за кордоном.
Лейтмотивом творчості М.Я.Каплана стало характерне для української реалістичної школи ХХ ст. тяжіння до типізованих узагальнень, що формували художній образ радянської епохи з її відповідними ідеалами і цінностями. Здебільшого у доробку автора різноманітно і багатопланово представлено живописні жанрово-тематичні полотна і портрети. Прагнення документально точно передати побачене і пережите визначило сутність робіт, присвячених подіям Другої світової війни, учасником якої він був. Картини цього напряму епічні за форматом художнього втілення певних сюжетів. Вдало продумана багатофігурна складна динамічна композиція, стриманий колорит надають їм вагомості і завершеності, смислової ясності зв’язків усіх їх складових («Штурм рейхстагу». 1951, «Зустріч у Берліні». 1947). У численних творах автора знайшла успішне вирішення тема індустріального будівництва 1920-х-1930-х років і післявоєнного відновлення, трудового піднесення, поезії і краси мирної праці. Типовість зображених сцен, влучність у передачі темпераменту персонажів, загальний оптимістичний настрій, майстерне використання колористочно-пластичних можливостей живопису робить ці картини життєво переконливими («Зміна». 1929, «Дніпробуд». 1935, «Молоді будівники». 1960). Ліричний аспект тематичної картини, обумовлений традиційним зв’язком українського живопису із поезією, пісенним фольклором, народним мистецтвом виявився у жанрових полотнах митця. В них спостерігається нахил до яскравості колориту, деталізація і описовість у трактовці персонажів («Хай щастить». 1967). Портретна творчість Каплана спирається на міцні реалістичні засади і демонструє загальнопоширені тенденції еволюції жанру радянської доби. Ретельно вивчаючи натуру, майстер портретує людей різних верств суспільства. У низці робіт поглибленого звучання досягають образи людей праці. Автор прагнув достовірно передавати визначальні психологічні риси своїх моделей, що є невіддільними від обраної ними спеціальності. Портретна схожість, уважна індивідуальна характеристика персонажа набувають типового соціального змісту («Портрет майстра І.Н.Наріжного». 1952). Помітне місце у спадщині митця займають полотна із зображенням Т.Г. Шевченка. Особистість українського поета і художника, його доля не могли не вплинути на вразливу душу майстра. В роботах відчутно спробу тематичного розв’язання портретного образу Кобзаря («Тарас Шевченко у майстерні». 1961). Жанрова забарвленість з превалюванням сюжетності притаманна картинам художника, у яких представлено жіночі моделі, чиї постаті розміщено у певному інтер’єрі з багатомовними аксесуарами («Дівчина біля вікна». 1937). Твори позначено дзвінким, чистим колоритом, радістю щасливого буття, гармонійним поєднанням невимушеного, природного стану портретованих із загальним світлим живописним ладом.
