Художники-ювіляри. Ігорь Михайлович Стаханов
Ігор Михайлович Стаханов народився 2 червня 1925 року у місті Харкові. Учасник Другої світової війни. 1950 року закінчив Харківський художній інститут, де навчався у відомих педагогів Л.Чернова, М.Шапошникова, П.Котова, М.Дерегуса, В.Мироненка. Усе життя присвятив викладацькій діяльності, яку розпочав 1950 року у Харківському державному художньому училищі, пізніше у Харківському художньо-промисловому інституті (з 1979 – доцент). Виховав багатьох харківських художників – В.Старченка, Д.Шевченка та інших. Член ХО СХУ з 1962 року. Учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок з 1963 року. Твори зберігаються у музеях і приватних колекціях України та за її межами.
Для І.М.Стаханова справжнім покликанням виявилась багата на реалістичні традиції галузь української станкової графіки. Його роботи позначено витонченим художнім смаком, високою майстерністю володіння різними видами гравюри, широтою творчих інтересів. У виборі тематики і у засобах втілення авторських задумів відчувається тяжіння до гострої публіцистичності, якої вимагала від митців радянська епоха. В ліногравюрах циклу «Африка бореться» (1963), «Народ В’єтнаму непереможний» (1968) художник досягає драматичної виразності завдяки напруженості лінії рисунка, контрастному співвідношенню чорного і білого кольорів. Поєднання ліричного начала із філософським узагальненням, складної символіки із докладним сюжетом містять ліногравюри із палким закликом до збереження миру («Мир планеті». 1989). У низці серій кольорових пастелей митець активно розвивав популярну у ті часи індустріальну тему, де висловлює своє захоплення величчю і могутністю технічних споруд. Віртуозність у передачі деталей складних конструкцій, чітку логіку побудови композицій з архітектонічними вертикалями і горизонталями, доповнено кольоровим зображенням об’єктів, що надає обраним мотивам враження святковості, урочистого настрою трудових ритмів («Домна».1969). Чимало кольорових офортів митця, присвячених металургії, сільському господарству, мають епіко-романтичне, монументальне звучання («Богатирі вогню». 1999). Їх позначено глибокою національною своєрідністю, енергійним рисунком, гнучкою, повною лінією, сміливим і впевненим штрихом. Цікавими декоративними прийомами із включенням у простір елементів українського народного мистецтва художник поетизує процес виробництва. У портретному жанрі Стаханов прагнув створити узагальнений образ свого сучасника – людини праці, звертаючись до зображення представників різних робочих професій. Переконливість цих портретів полягає у напрочуд точно вловимих ознаках часу, умінні передавати характерні риси моделей. Романтичним настроєм забарвлено пастельні аркуші, що відтворюють особливу атмосферу морських портів («У вантажному порту». 1960-ті), краєвидів з вітряками. Високий професіоналізм офортиста Стаханов продемонстрував у роботі над харківськими пейзажами. Завдяки вдало побудованій композиції, максимальному використанню живописних і графічних можливостей даної техніки, вмілому застосуванню тональних співвідношень, які підкреслюють гостроту скульптурного силуета у природно-архітектурному просторі міста, майстерності друку, митець створив емоційно насичений образ візитівки Харкова – монумента Великому Кобзареві в одній із найкращих своїх гравюр «Пам’ятник Т.Г.Шевченку в місті Харкові». (1985). Слід звернути увагу, що у творчому спадку І.М.Стаханова є живописні роботи, –, портрети, пейзажі, натюрморти, які вражають свіжістю і соковитістю барв. Пропонуємо Вам переглянути ці маловідомі твори.