Художники-ювіляри. Гудименко
Василь Григорович Гудименко народився 3 січня 1955 року у селі Кирилівка Красноградського району Харківської області. У 1962-1973 працював на різних роботах у колгоспі. 1975-1981- художник-оформлювач на залізниці. У 1981-1986 навчався у Харківському художньо-промисловому інституті на відділенні «Інтер’єр та обладнання» у відомих педагогів Є.Ф. Жердзицького, Б.П.Колесника. Дипломну роботу виконав для нового корпусу заводу ім.Малишева. Член ХО НСХУ з 2017 року. Учасник багатьох всеукраїнських виставок з 1989 року.
Мистецтво В.Г.Гудименка демонструє творчий шлях художника у напрямку від традиції до новаторства. Майстер працює у різних жанрах станкового живопису, практикує фігуративний і безпредметний його різновиди. Живописний талант автора є багатогранним у роботах реалістичного та декоративного характеру, зокрема, у пейзажах та натюрмортах. Деякі з них було представлено в он-лайн програмах на сайтах ХХМ. Доробок Василя Гудименка в галузі нефігуративного живопису можна назвати лірично-абстрактним, що позначено багатством нюансів і динамізмом вислову, пластичним, колірним і структурним враженням. Його композиції надзвичайно ритмічні, мають або геометризований характер, або, навпаки, це поєднання м’яких хвилястих, округлих ліній і форм. В деяких з них можна бачити віддзеркалення «внутрішніх пейзажів», до речі, їх колірний та емоційний камертон часто співпадає з реалістичними. Набір елементів абстракцій автора є різним — стрічки, змережані меандрами і тонкими рисками, круги різного розміру, що нагадують повітряні кулі, трикутники і прямі лінії різних конфігурацій. Їх фарбові поєднання світлоносні, м’які за звучанням, де переважають блакитно-сірі, бузково- рожеві і білі відтінки від холодного і дзвінкого до кольору слонової кості. Інколи несподівано з’являються чорний, синій, фіолетовий, які стають колірним акцентом у тому місці, де зустрічаються «лінії сили» розбілених фарб. Цей «четвертий вимір» художника викликає різні алюзії реального світу у глядача – пасма гір, засніжені або піщані дюни, утаємничені сутінки або світанки. До реалістичних краєвидів його нефігуративні композиції близькі просторово-панорамним баченням, широтою живописної манери. Іноді грань між зображенням квітів у вигляді стилізованого декоративного панно і абстрактного її виразу є досить хисткою – пелюстки ірисів чи тюльпанів легко вгадуються в нефігуративних композиціях.
Протягом усього свого творчого життя майстер залишається різним в образно-стилістичних пошуках, що свідчить про його відкритість всьому новому і сучасному, його осягненню і опануванню.
Зичимо натхнення і подальших творчих успіхів!
Мистецтвознавиця Ольга Денисенко.