Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Музей працює в обмеженому режимі

ХУДОЖНИКИ-ЮВІЛЯРИ. ГЕОРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ КОСМАЧОВ

ХУДОЖНИКИ-ЮВІЛЯРИ. ГЕОРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ КОСМАЧОВ

Георгій Сергійович Космачов народився 2 лютого 1911 року у місті Харкові. Упродовж 1927 —1929 років навчався на курсах живопису при Асоціації художників Червоної України. 1933 року закінчив Харківський художній інститут (педагоги – І.І.Падалка, П.К.Голубятников). Творчу роботу успішно поєднував із громадсько-організаційною діяльністю. 1937-1940 – член Правління Харківського товариства «Художник». 1943-1945 – заступник директора Художнього фонду України в Харкові, очільник Харківських художніх майстерень. 1952-1953 – уповноважений Українського відділення Художнього фонду СРСР у Харківській області. Член ХО СХУ з 1952 року. Активно працював у виставкомах республіканських виставок рисунка. Учасник всесоюзних, республіканських, зарубіжних виставок з 1945 року. Персональні виставки відбулись у Харкові у 1958, 1965, 1974, 1976, 1981 роках. Твори зберігаються в музеях і приватних колекціях України та за кордоном.
Г.С.Космачов працював у станковому живопису, багатьох різновидах та жанрах графіки, досягаючи значних творчих результатів і утверджуючи свій погляд на життя і мистецтво, намагаючись залишитись вірним реалістичним традиціям і водночас вийти за рамки їх обмежень. Досконало опанувавши академічний рисунок олівцем, тушшю, вугіллям, майстерно оволодівши технікою акварелі, офорта, літографії, монотипії і ліногравюри, митець, протягом другої половини 1940-х-1970-х років продемонстрував свої здобутки у масштабних серіях творів, зокрема, «Індустріальні пейзажі України» (1945-1973), «Приазов’я» (1945-1957), «Пейзажі України» (1955-1976), «Архітектурні пам'ятники стародавніх міст» (1956-1971) та інших. Картини стали підсумком численних подорожей автора, який віддавав перевагу роботі з натури. Творам притаманна зовнішня невибагливість пейзажного мотиву, простота композиції, лаконічність засобів художнього виразу, узагальненість та уміння передавати повітряний простір прийомами імпресіонізму. Емоційну атмосферу робіт позначено відтінками трепетного авторського почуття до відтворюваних ним об’єктів. У кольорових ліногравюрах Космачов випробовує декоративні можливості техніки досягаючи надзвичайної м’якості і гармонійності палітри (цикл ««Бахчисарай» 1962-1979). Краєвиди митця із зображенням архітектурних пам’яток стають своєрідними образами часу, вражають художньою достовірністю у тонкій передачі настрою міст з багатою історією («Київ. Лавра. Книгарня». 1957, м’який лак, акватинта, «Вулиця у Празі» (колекція ХХМ, серія «Чехословаччиною») 1968-1977, вугіль, акварель). Творча манера автора органічно поєднує лірику і піднесену патетику у роботах жанру індустріального пейзажу, поглиблений інтерес до якого у радянські часи посилювався зацікавленістю влади в оспівуванні соціалістичних досягнень («Степ донецький. 1959, кольорова автолітографія). У роботах цього напрямку, що стають для художника полем експериментів з формою, колоритом і перспективою, відчутно захоплення креативністю інженерної думки людини, величчю створених нею українських промислових гігантів («Азовсталь. Домни.». 1973, автолітографія). Космачов виявляє високу культуру майстерного, живого рисунка, точність у зображенні побачених технологічних процесів («Азовсталь. Гарячий цех».1959, кольорова автолітографія). Географія пейзажів Космачова у станковій графіці різноманітна. Унікальну красу стародавніх міст Узбекистану з їх національними шедеврами архітектури поетично відтворено в циклі кольорових ліногравюр «Середньою Азією» (1961). Чудово передано характер середньовічної забудови Риги, Таллінна, її самобутній європейський стиль з домінуванням готики, бароко у серії «Міста Прибалтики» (1953-1961), виконаний у техніках кольорової ліногравюри, автолітографії, мішаної. Особливе місце у спадку художника належить серії ліногравюр і літографій «Місця, де перебував та жив Т. Г. Шевченко» (27 аркушів), створених художником до 150-річчя від дня народження Кобзаря. У галузі живопису Космачов віддавав перевагу жанрам пейзажу і натюрморту. Пленерний метод роботи дозволяв йому фіксувати безпосередньо мінливі стани природи та міського середовища.

Увагу митця привертав широкий спектр сюжетів – сільські краєвиди, морське узбережжя історико-архітектурні ландшафти міст з урахуванням сезонно-атмосферних змін зображуваного простору. В картинах простежується намагання передати не тільки візуальне сприйняття, але й власні переживання, образи пройнято особистою лірикою, що надало композиціям емоційної відкритості. У царині натюрморту митець зумів досягти надзвичайного багатства і гармонії колориту, експериментуючи з інтенсивністю його яскравих контрастів і несподіваних поєднань.

Продовження можна переглянути на нашій Facebook сторінці