Художники-ювіляри. Федор Сергійович Юсов

Федір Сергійович Юсов народився 13 травня 1915 року у станиці Курганна Краснодарського краю. Закінчив Пермське художнє училище (1936—1939) та Харківський художній інститут (1946—1952), де навчався у відомих педагогів П.Котова, О.Кокеля, Є.Світличного. Учасник Другої світової війни. Працював художником Харківського художньо-виробничого комбінату при ХО СХУ (1952—1968; 1972—1996), головним художником Дніпропетровської області (1968—1972). Член Харківської організації Спілки художників України з 1965 року. Учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставок з 1958 року. Мав персональні виставки, які проходили у Харкові (1980, 1985) та у місті Мерефа Харківської області (1985). Твори зберігаються у музеях і приватних колекціях України.

У втіленні своїх творчих задумів С.Ф.Юсов звертався, переважно, до монументальних форм, створення масштабних образів, що обумовило його активну діяльність у жанрах тематичної картини і великоформатного портрета. Багатофігурні полотна автор присвячував так званим історико-революційним подіям і злободенним виробничо-господарським сюжетам, які майстерно виконував засобами реалістичного живопису в дусі офіційної мистецької риторики радянських часів. Професіоналізм художника демонструють картини, в яких Юсов поетизує шахтарську працю («Шахтарі», 1979). Вони приваблюють монументальністю вправно побудованої композиції, пластичною виразністю, вдало знайденим типажем учасників дійства, соковитим живописом з домінуванням червоних, жовтих, оранжевих та білих кольорів. У портретній галереї митця - образи представників різних робітничих професій, суворих передовиків виробництва («Портрет Героя соціалістичної праці», 1966, «Портрет шахтаря», 1970). У творах було закладено шляхетну ідею звеличування праці. Поміж трудівників художника приваблювали натури із сильним, вольовим, незламним характером. Своїх персонажів автор часто зображував крупним планом, у певному середовищі, з яким їх органічно пов’язував. Роботи позначено міцним моделюванням об’ємів, живописною силою, експресивністю відтворених образів і вмінням побачити природність внутрішнього стану портретованих. Настрій вдачі моделей обумовлено конкретною композицією і колоритом картини, що підкреслює своєрідність кожної особистості. Зберігаючи неповторність конкретної схожості, Юсов виявляє і провідні типові ознаки, що надають образам переконливої узагальненості. Певні досягнення художника простежуються в галузі монументально-декоративного мистецтва. Автор брав участь у створенні складних за своїм художнім рішенням і віртуозних за технікою виконання мозаїчних панно в інтер'єрі Сумського ринку і фойє кінотеатру «Київ» у Харкові (1964 - 1965), тематичних рельєфах «Дніпропетровщина» (1970) та інших. Особливе місце в художній спадщині Юсова займають пейзажі. Саме в цьому жанрі він знаходив відчуття творчої свободи. Широко написані темпераментним мазком етюдного формату краєвиди вирізняються чудовою повітряною перспективою, прозорістю яскравого колориту з багатством складних нюансів, безпосередністю і тонким ліризмом у передачі різних станів української природи, тонким відчуттям її національної самобутності («Ріка Донець» 1975, «Седнів» 1985, «Ніч» 1981).

Роботи С.Ф.Юсова, одного із представників вітчизняної реалістичної школи, свідчать про наполегливі плідні творчі зусилля, що були спрямовані автором на майстерне розв’язання актуальних художніх проблем у різних галузях українського образотворчого мистецтва другої половини ХХ - початку ХХІ століть.