Художники-ювіляри. Анатолій Насєдкін

Анатолій Леонідович Насєдкін народився 22 квітня 1924 року у місті Новгород (Росія). Учасник Другої світової війни. 1951 року закінчив Харківський художній інститут, де навчався у видатних українських художників М.Г.Дерегуса і Є.П.Світличного. З 1956 року член ХО СХУ. 1985 року нагороджений Державною премією України ім. Т.Г.Шевченка. Учасник республіканських, всесоюзних, зарубіжних виставок з 1952 року. Персональні виставки – у Харкові (1976, посмертна – 2004), Києві (1976, 1980). Твори зберігаються в багатьох музеях України та за кордоном.

Художню діяльність А.Л.Насєдкіна пов’язано із складною і суперечливою епохою тоталітаризму, коли українське образотворче мистецтво базувалося на засадах методу так званого соціалістичного реалізму. На 1960-70-ті роки припадає період найвищого злету його творчості, де митець виступив як послідовний і принциповий його виразник. Художнику було притаманне тяжіння до різних жанрів, але у повоєнну добу у радянському живопису значної популярності набуває сюжетно-тематична картина. До цього напрямку належать найвідоміші монументальні полотна автора «До колгоспу» (1960) із колекції ХХМ, «Продзагін» (1967), «Хліб революції» (1965), які розповідають про долю українського селянства у 20-30-ті роки ХХ ст. Звісно, розкриття обраної художником теми відповідало жорстким ідеологічним постулатам радянської доби. Але в кожній із цих картин сьогодні можливо відчути як штучну героїчну патетику, так і болісний розлом у вчинках людей, вимушених логікою часу здійснювати важкий вибір. Незважаючи на велику дистанцію між образним рішенням і справжніми реаліями історичних подій, представлених у роботах, живописна майстерність і талант Насєдкіна виявили незмінну цінність його високого професіоналізму, спрямованого на збереження кращих традицій реалістичного мистецтва харківської художньої школи. У вищезгаданих творах художник виявив себе як майстерний рисувальник і колорист, що віртуозно вибудовує композицію. Прагненням досягти глибокого психологічного трактування і образного узагальнення визначено характер творчих пошуків художника у портретному мистецтві. В ньому теж він створив чимало тематичних циклів, серед яких прикметним стала серія живописних портретів харків’ян – ветеранів Другої світової війни, серед них «Портрет Д.П.Зелінського» (1978) із колекції ХХМ. Однією з найкращих робіт Насєдкіна є «Автопортрет» (1974-1975, ХХМ) - своєрідний живописний документ творчої біографії, втілення роздумів над життям і працею митця. Уяву художника завжди хвилювала краса оточуючого світу. В пейзажах несподівано розкривається лірична сторона характеру автора, вирішуються складні пленерні завдання. У живописних творах «Дощовий день» (1982, ХХМ), «Малий канал. Венеція» (1980-1981, ХХМ) соковитий колір звучить на повну силу, що є характерною особливістю переважної більшості його етюдів взагалі. Доробок Насєдкіна багатий на краєвиди Харкова в різні пори року – етюд «Дорога на Шатилівку» (1960) зображує весняне пробудження природи у місті, в картині «Перший сніг» (1970-ті) показано вулицю Культури в хурделицю. З поетичною схвильованістю художник написав з вікна своєї майстерні полотно «Будівництво басейну «Піонер» (1977). В ньому закарбовано мить зведення металевих могутніх ферм, які, неначе розкинуті крила величезного птаха, піднялись у небо, надаючи велетенській споруді легкості і стрункості. Художник постійно вдосконалював майстерність в жанрі натюрморту. Робота «Натюрморт зі скрипкою» (1971, ХХМ) демонструє пильну увагу митця до відтворення предметного середовища, міцний, пластично виразний рисунок і невтомне вивчення кольорових співвідношень. А.Л.Насєдкін плідно працював у галузі станкової та книжкової графіки, де найбільш цікавими є серії творів, присвячених видатним діячам української культури Т.Г.Шевченку і І.Я.Франку.