Сумними наслідками російсько-української війни ХХІ століття став численний мартиролог втрачених творів, зруйнованих музейних закладів України. Нині музейні втрати – це Маріуполь, Мелітополь, Охтирка, невідомо, що відбувається в Ізюмі і Чугуєві, остання трагічна звістка – знищення Національного музею Г.С.Сковороди.
Григорій Сковорода, його ім’я, життя і діяльність є знаковими для культури України, Слобожанщини і, зокрема, Харкова. Мандрівний філософ, інтелектуал, знакова особистість епохи Просвітництва, поет письменник, педагог, безперечний авторитет для своїх учнів. Добре відоме мистецьке надбання Сковороди – ілюстрації до відомої книги «Букварь мира». Саме йому завдячує Харків славою українських Афін. Хрестоматійними стали його рядки «Всякому городу нрав и права», що є нині девізом нашого міста. Міста і містечка, які він відвідав під час своїх мандрів, нині пишаються своєю приналежністю до цієї великої людини. Але все ж таки саме нашому краю освідчився він у глибокій і шанобливій любові: «Полтавщина – рідна тітка, Слобожанщина – рідна мати». Не злічити у нашому краї місця, освячені його ім’ям: джерела, криниці, урочища, діброви, чернецькі пустині, дворянські садиби і звичайні сільські хати, козацькі монастирі, можновладні палаци. Мало хто в нашій історії міг похвалитися такою всенародною любов ю і шаною, споконвіку закоріненою в українстві повагою і поклонінням перед розумом і знаннями. А він, справжній велетень духу, дарував нам свої філософські притчі, які ми розгадуємо, трактуємо понині, і вони лягають на душу і серце кожного з нас. Його байки сприймаємо як закодовані ним біблійні морально-етичні заповіді, що він просто проповідував на своїх шляхах і дорогах , які він пильнував і любив. Не випадково історик Дмитро Багалій, прохаючи вже тоді прославленого нашого великого земляка Іллю Рєпіна надати свої твори для Харківського художньо промислового музею, відразу запропонував йому сюжет «Сковорода проповідує на шляху біля бандуриста і гурту селян», тим самим окресливши знакові для Слобожанщини постаті і явища.
1. Фітільов Л.В. (1913 – 1975). Портрет Г.С.Сковороди. 1972
Одним з перших авторів монографій про Сковороду став Гнат Хоткевич, видатний діяч доби українського відродження, зокрема, кобзарського ремесла. Сковорода – це Всесвіт з українською душею і серцем. А ще єдиний філософ на теренах колишньої Російської імперії. Нинішнього року Україна на державному рівні готувалася відзначити славетний ювілей Григорія Сковороди – 300 річчя від дня народження. Харків, Бабаї, Куп’янщина, Великий Бурлук, Високий, Ізюм, Святогір’я і, врешті, Сковородинівка, де вдячні нащадки зберігають пам’ять про нього. А він сам захотів мати вічний спокій саме тут, на цій землі. Майже всі ці місця потерпають від обстрілів російських окупантів, а Сковородинівський музей зруйновано, нанесено непоправної шкоди унікальному ландшафту садибного комплексу, шо формувався століттями. Особистість Григорія Сковороди, велич його духовного світу, характерна зовнішність завжди привертали увагу майстрів образотворчості і красного письменства. Нині, коли війна знову прокотилась вогняним смерчем над Україною, згадаємо безсмертні рядки нашого видатного поета Максима Рильського, написані у роки Другої світової війни: «Благословенні ви, сліди, не змиті вічності дощами, мандрівника Сковороди з припорошілими саквами, що до цілющої води простує, занедбавши храми».
Григорій Сковорода завжди буде для нас усіх цілющою водою з криниці для спраглих, джерело якої буде нуртувати вічно.
2. В.Ковтун. Портрет Г. С. Сковороди