ВОЛОДИМИРУ НОСАНЮ ДО ЮВІЛЕЮ

Між графікою
І живописом
Він свою лінію знайшов,
Невидимими нитками
З’єднавши цей
мистецький шов.

Він родом із дитинства
Йдосі серце мліє
Від спогадів про Зачепилівку
і Балаклію.

Скільки зворушливих картин
І теплих слів
Той хлопчик заслужив,
який з’явився
із дитячих кольорових снів.

По рідному кутку
На соняху промчав,
В сусідському садку
Він яблук повну пазуху нарвав.

З надією і радістю в очах
Замріяно вдивлявся
в зоряний Чумацький шлях.

Навчався, сходинки мистецтва торував,
Де радість творчості
І успіхів зазнав.

Але й відчув всю гіркоту
болючих втрат,
де сум і радість –
як сестра і брат.

Очолив кафедру
і виростив синів,
Але не втратив добре серце хлопчика
Із кольорових снів.

Ти переміг, Володю,
Бо сумлінно і достойно жив,
Сьогодні ти отримав
Дві п’ятірки –
Ти їх чесно заслужив.