Володимир Донатович Орловський

• Теги: 2022, художники ювіляри

Рубрика «Художники-ювіляри» представляє публікацію до 180-річчя від дня народження українського живописця В.Д.Орловського (1842-1914), який належить до плеяди відомих пейзажистів другої половини XIX ст.

В основній експозиції ХХМ представлені характерні для творчості майстра панорамні пейзажі.

Український живописець Володимир Донатович Орловський народився 1 лютого 1842 року в Києві. 1868 року закінчив Імператорську Академію мистецтв у Петербурзі із золотою медаллю та званням класного художника 1-ого ступеню. Протягом 1869-1872 проходив стажування за кордоном, як пенсіонер Академії мистецтв. 1874 року одержав звання академіка Академії мистецтв, де разом із відомим живописцем М.К.Клодтом був керівником пейзажного класу і одним з перших вітчизняних художників здобув право виставлятися у Салоні. В.Д.Орловський приймав активну участь у заснуванні Київського художнього училища. Серед вихованців мистця такі відомі художники як М.С.Самокиш, С.І. Васильківський, П.О.Левченко, М.С.Ткаченко, та інші.

З творчістю В.Д.Орловського пов’язане становлення в українському мистецтві жанру національного пейзажу. Краєвиди художника різноманітні за ландшафтами, передачею атмосферного стану та географією. Природа Орловським сприймалась, в першу чергу, як середовище життя людини. В своїх полотнах автор вдало поєднував мотиви природи із сценами праці селян, рибалок, чумаків. Мистець тяжів до зображення просторово-панорамних краєвидів, уміло надаючи їм величного звучання, підкреслюючи своєрідність і красу української землі. Основні мотиви картин автора це гірські далі, безкраї степи із жанровими включеннями першого плану. Кожний твір майстра є втіленням певного настрою природи – від спокійно-задумливого до суворо-таємничого. Художник створив низку чудових морських пейзажів з підкреслено схвильованим колоритом і загадковим сюжетом. В полотнах мистця відчутно вплив творчості А.І.Куїнджі. Велике значення він приділяв ефектам освітлення, зображенню неба, яке часто займає більшу частину полотна і є образно-стилістичним, колористичним камертоном картини. Сучасники називали В.Д.Орловського «шукачем сонячного світла».