Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Пн–Нд з 10:00 до 17:40 Вт — вихідний

Вчителі та учні. Володимир Лєсняк

У цій передачі циклу «Вчителі та учні. Харківська художня школа» з нами професор кафедри графічного дизайну ХДАДМ Володимир Лєсняк (нар.1949). Сьогоднішній монолог нашого гостя – це розповідь людини, яка випромінює позитив і тому виглядає по-справжньому щасливою.

В юнацтві він мріяв про сцену, і зараз, шляхетно-сивий і кремезний, без зайвого офіціозу, в шкірянці, він схожий на театрального режисера. Мріяв про журналістику – і його розкутість перед камерою і вільне володіння словом приваблюють глядача. Але головною справою життя для Володимира Лєсняка став дизайн.

До Худпрому наш гість прийшов осмислено, після армійських лав і сумнівів, притаманних юності. Це був далекий 1972 рік. Доля надала йому зустрічі з людьми, про яких згадує з пієтетом. Послухайте, які імена звучать: М.Фрадкін, В.Ненадо, В.Ігуменцев, Є.Єгоров, В.Лозовий, В.Побєдін, А.Кузьменко. Оповідач, знайомий з унікальною бібліотекою М.Фрадкіна, тепло споминає дні відкритих дверей у бібліотеці Худпрому, коли мав нагоду листати іноземні фахові журнали. На 3 курсі познайомився з В.Гонтаровим, але, здається, і досі пам’ятає смак солянки у вагоні-ресторані потягу «Харків-Київ» і нічні розмови з метром про мистецтво. «Иных уж нет, а те далече»: юнацькій дружбі з обдарованим дизайнером-графіком О.Бляхером не став на заваді навіть океан.

Після закінчення вишу 1978 року «входження» в професію було інтуїтивним, але творчий хист нашого гостя базувався на зацікавленості і постійному навчанні. Тоді – у шановних метрів, зараз – у молодих викладачів улюбленої кафедри, яку вважає найкращою в Україні. Пан Володимир тепло говорить про креативних випускників, які працюють на кафедрі, і підсумовує: професійне щастя – мати учнів, у яких хочеться навчатись.