Цикл «Вчителі та учні. Харківська художня школа» представляє чергового гостя. Це випускник Худпрому 1991 року Володимир Анатолійович Погорєльчук (нар.1963), заслужений діяч мистецтв України, голова правління Харківської організації Спілки дизайнерів України, професор ХДАДМ. Його монолог про події 37-річної давнини – це дивовижний збіг обставин, доленосних рішень, феєрверк емоцій.
Вперше Володимир дізнався про харківську школу дизайну далекого 1984 року, коли був студентом художнього училища міста Іваново. На практиці у Набережних Челнах він побачив роботу молодих харківських дизайнерів, що на його очах за лічені хвилини створили імпровізацію на тему проєкту автомобіля, що справило на юнака велике враження і рішення навчатися саме у Худпромі. Приїхав, склав іспити, проте не пройшов за конкурсом. Але доля у вигляді декана В.Лєсняка надала шанс. Доленосний ланцюжок подовжився, коли С.Рибін (потім він викладав у Володимира рисунок) відправив телеграму про зарахування Володимира Погорєльчука до вишу.
Худпромівська сімейна атмосфера закарбувалася у пам’яті оповідача назавжди. Як і курйозний випадок з професором М.Шапошниковим. У подробицях Володимир згадує осінній день іспиту, Шапошникова, схожого на булгаківського генерала Хлудова, його песика Жужу і, звісно, невинний розіграш студентського братства.
Пан Володимир говорить, що ніколи не пожалкував, що навчався і живе у Харкові. Кільце доленосного ланцюжка замикається вдячними словами оповідача: «Я счастлив».