Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Пн–Нд з 10:00 до 17:40 Вт — вихідний

Вчителі та учні. Віктор Миколайович Гонтаров

Сьогодні у циклі «Вчителі та учні» говоримо про масштабну, яскраву особистість, художника і педагога магічного таланту. Це Віктор Миколайович Гонтаров (1943-2009). Біографічні пазли життя цієї людини складаються в неповторний, як справжній рідкісний талант, образ. Спочатку сухі факти: він член Спілки художників СРСР (1967), ХО НСХУ, народний художник України, академік Академії мистецтв України (2006), лауреат Державної премії імені Шевченка. Професор кафедри монументального живопису ХДАДМ. Закінчив Харківське художнє училище (1963) та Ленінградське вище художнє училище імені Віри Мухіної (1972).

За цими віхами життєпису – реальний Гонтаров – яскравий представник живопису 90-х. В той час бунтівна вдача привела його до «групи незгодних», що виступали проти офіціозу в мистецтві. Засновник власної школи монументального живопису, він став для своїх учнів безумовним авторитетом, еталоном майстерності і відданості професії, а його людські якості, без упередженості і фальші, викликали щире захоплення. Тонкий цінитель краси, знавець літератури і історії, він не був снобом і легко міг використовувати звичайні побутові фарби, якщо імпонував їх колір.

Віктор Гонтаров любив життя у всіх його проявах, і його творча майстерня на вулиці Культури стала улюбленим місцем зустрічі для друзів і учнів. Художник був напрочуд скромною у побуті людиною, але дивним чином перевтілювався на публіці і виглядав як справжній денді: гарний костюм, богемна шийна хустинка.

«Мала батьківщина», слобожанське село Козачок, було для митця центром особистого Всесвіту, а улюблений письменник Микола Гоголь (з яким художник схожий зовні) привніс у творчість Гонтарова мотив містичного двійника.

Спогадами про шановного педагога ділиться Олександр Сердюк (нар.1982), викладач ХДАДМ, заслужений діяч мистецтв, лауреат стипендії ім. С.Васильківського, представник творчої династії.