Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Пн–Нд з 10:00 до 17:40 Вт — вихідний

Вчителі та учні. Святослав Вовчук

 

«Немає на світі нічого більш прекрасного, більш важливого і блаженного, ніж малювання, все останнє – нісенітниця, марна трата часу і суєта. Малювання – це чудово, це чарівно!» Цитата із книги «Радощі і печалі художника» Г.Гессе, одного із плеяди естетів і інтелектуалів літератури, точно передає те відчуття радості творчості, яке притаманне людині мистецтва.

Про ці почуття писали І.Рєпін і Т.Шевченко,багато інших майстрів, завжди з особливою теплотою згадуючи своїх перших вчителів,магічний запах свіжої фарби, радість ремесла, відчуття творчого натхнення і заслуженого успіху. Святослава Вовчука нині добре знають в Україні . Він отримав чудову освіту у різних учбових закладах, незмінно зберігаючи глибоку вдячність своїм педагогам. Нині авторитетний майстер художньої ковки і вітражу, який естетизує міське архітектурне середовище , водночас є автором вишуканих живописних натюрмортів і пейзажів, учасником художніх виставок.

Святославу допоміг «стати художником» його перший педагог у ДХШ – О.М.Волков, як згадує Святослав, харизматична особистість, сильна вольова і водночас артистична людина,хороший психолог, що за виконаним рисунком міг визначити автора. Кримське художнє училище ім.. М.Самокиша (його випускників легко пізнати за особливою осяйною колірною палітрою, напоєною південним світлом,сонцем і простором) стало для Святослава ще і відкриттям традицій харківської художньої школи – його викладач А.М.Шипов закінчив ХХПІ. Там же Святослав познайомився із В.Ганоцьким,С.Рибіним, М.Зарубіним, в майбутньому добре знаними майстрами образотворчості України.

Навчання в ХХПІ подарувало спілкування і навчання у відомих викладачів: С. Солодовник викладав рисунок, А.Константинопольський і В.Ганоцький – живопис, О.Пронін – вітраж. Кожен по-своєму, в силу свого характеру і творчого темпераменту,разом вони навчали ремеслу,виявляли батьківське піклування про молодих талантів, створюючи атмосферу зацікавлення та мистецького пошуку.

Після закінчення ХХПІ Святослав Вовчук багато і плідно працював, поєднуючи творчу і адміністративну роботу. Нині він викладає на факультеті, який свого часу закінчив, використовуючи досвід своїх педагогів, пам’ятаючи їх людську і мистецьку педагогічну етику. Адже в передачі художнього ремесла від учителя до учня нічого не змінилось за століття: учень за мольбертом, і викладач, який допоможе, виправить, підкаже і підтримає!