Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Пн–Нд з 10:00 до 17:40 Вт — вихідний

Вчителі та учні. Володимир Порічанський

До творчої людини поважного віку іноді ввічливо звертаються «мэтр». Напевно, так можна сказати і про сьогоднішнього гостя, харківського графіка Володимира Івановича Порічанського (нар.1939). 

Наприкінці 50-х минулого століття юнак Володя із Сум, немов той гасконець, вирушив підкорювати, звичайно, не Париж, а художній Харків. Хлопець вступив до Харківського художнього училища. Улюбленим вчителем одразу став викладач анатомії О.Цинкін, який надав студентам життєву установку: людина має постійно розвивати свої здібності. Оповідач закінчив Художнє училище 1962 року, а своїх вчителів пам’ятає досі: це доброзичливі педагоги А.Луценко, А.Мальцева. 

Пам’ятаєте пушкінське «старик Державин нас заметил»? Хрестоматійний епізод, відомий кожному школяру, відтворився у долі пана Володимира. Під час захисту дипломної роботи ректор ХХУ М.О.Шапошников, який під час Другої світової був льотчиком, підвівся з крісла і підійшов розглядати картину Порічанського «Пілоти». 

А потім, майже «с корабля на бал», через 12 днів по закінченні училища наш співрозмовник вступив до Харківського художнього інституту. Не провчився і двох тижнів – призов до армії. Це був особливий досвід трирічної армійської служби і зустріч зі знаменитим асом Другої світової Олександром Покришкіним. Саме В.Порічанський ілюстрував його книгу спогадів «Небо війни». 

Після армійських лав – знову І, а не ІV курс Худпрому, і тепле оточення педагогів і друзів, серед яких Ю.Головаш, В. Побєдін, В.Ненадо, і, окремо, М.Фрадкін. По закінченні інституту митець брав участь у міжнародних виставках, розробив фірмовий стиль для заводу ХТЗ, де пропрацював 37 років. Оповідач говорить ще про одного свого вчителя – це Харківський художній музей, в гостинних стінах якого і відбувся цей запис.