Вчителі та учні. Надія Мироненко

• Теги: 2020, вчителі та учні

Сьогодні у циклі «Вчителі та учні» з нами Надія Григорівна Мироненко(нар.1969), членкиня СХ України та ХО НСХУ, кандидатка мистецтвознавства, доцент кафедри МД ХДАДМ.           

Як давно ви були на вокзалі? Коли востаннє поринали в особливу атмосферу людського потоку, багатоголосого гомону, безлічі валіз, гучних оголошень про прибуття потягів? Саме вокзал став для нашої гості доленосним місцем. Юна дівчина з Тули, із червоним дипломом Орловського художнього училища, очікувала на пероні потяг до Москви, але доля розпорядилася по-своєму: поїзд затримався, але підійшов інший, харківський. А далі, майже як у кіно: швидкий обмін квитків, ніч у вагоні, вранішній вокзальний Харків –і абсолютне відчуття рідного міста.   

Навчання в ХДАДМ, до якої, знову-таки за витівками долі, довелося вступати двічі, зустріч з прекрасними педагогами, і кожен – непересічна особистість. Стриманий, виважений ерудит В.Ф.Константинов з особливою лояльністю до студентів. Ленінградський інтелігент, фронтовик В.М.Жежемський, на заняттях якого панувала повна тиша. Красивий вусань І.М.Ікол, який викладав виключно українською мовою, і тому спочатку пані Надії було нелегко. Маленька моторна Т.Л.Марченко, в минулому цілинний архітектор, з її батьківською допомогою у захисті дисертації. Викладала харківський графік, кандидатка архітектури Н.Є.Трегуб, чий батько свого часу ілюстрував роман-епопею Л.Толстого «Війна і мир», а наша оповідачка, нагадуємо, народилася в Тулі, поруч з Ясною Поляною.

Зараз пані Надія – відома харківська художниця, яка веде активну виставкову діяльність, викладає на кафедрі мультимедійного дизайну ХДАДМ. Вона добре пам’ятає всіх своїх вчителів і намагається бути таким же прикладом вже для своїх студентів.