Вчителі та учні. Константинопольський А.М.

• Теги: 2020, вчителі та учні

Говорять, навіть, якщо прочитаєш всю енциклопедію чи багатотомні зібрання класиків, все одно залишиться щось невияснене – так влаштована людина. Давні філософи стверджували: наші знання обмежені, а незнання – безкінечне. Ця теза спадає на думку, коли у циклі «Вчителі та учні» знову повертаємося до славного імені Адольфа Марковича Константинопольського (1923-1993), адже про цього художника і педагога ми вже двічі згадували у відеоінтерв’ю. І, як колись поетеса Марина Цвєтаєва визначила «Мой Пушкин», так для кожного харківського художника «свій» Константинопольський. Сьогодні про метра розповідає яскравий представник харківської художньої школи, член ХО НСХУ Олександр В’ячеславович Резніченко.

Невисокий, сухорлявий, завжди виважений і тактовний, професор Константинопольський зумів спрямувати своїх студентів до творчого пошуку, і О.Резніченку він притаманний. Наприкінці 70-х він зробив перші кроки на шляху художньої освіти: це була дитяча художня студія та школа мистецтв у м.Лозова Харківської області. Потім, вже у 80-90-і, навчався у Харківському художньому училищі та ХХПІ. Митець багато працює: бере участь у творчому об’єднанні «Буріме», веде активну виставкову діяльність, виїздить на пленери «дорогами С.Васильківського».

Добре, коли творча і життєва дотичність учня і вчителя полягає в позитивному сприйнятті буття. Лишається тільки порадіти, якою харизматичною особистістю був художник і педагог, який виховав цілу плеяду митців, і вони, визнані і успішні, щасливі називатися учнями А.М.Константинопольського.