ТКАНИЙ ВСЕСВІТ. Антоніна Анорічева-Єрьомка
Продовжуємо публікацію постів у рамках проєкту ТКАНИЙ ВСЕСВІТ, де познайомимо наших користувачів з творчістю відомої харківської майстрині, заслуженого діяча мистецтв України Антоніни Анорічевої-Єрьомки.
Вона займається гобеленом з 1988 року, що співпадає з часом розквіту цього виду мистецтва. Як прийнято вважати в мистецтвознавстві, український художній текстиль у кінці 1960-х поч.1970-х вступив «із дитинства прямо в зрілість», від сміливих експериментів до мистецтва ідейно-змістовного, сучасного за своєю суттю.
Гобелен викликає відчуття якоїсь особливої близькості і доступності, рукотворності, невичерпності багатства колористичних поєднань, майже фізично відчутного природного тепла матеріалу. Як нам видається, у цій царині творчості Антоніни Анорічевій-Єрьомці більш близький прибалтійський гобелен з глибокою емоційністю і образною стриманістю, монументальністю, структурною єдністю колориту і рисунка, фактури і загальної ритміки композиції.
Найчастіше майстриня віддає перевагу традиційній техніці гладкого щільного ткацтва, близького до класичного гобелену, «культивує» особливості своєї творчої манери – стилізацію форми, узагальнене вираження думок і почуттів. Сюжетно-тематичний діапазон її творів досить широкий – пейзажні мотиви, епічні картини на євангельську, історичну тематику, натюрморти.
Емоційна, відкрита за вдачею, майстриня «передає» своїм роботам власні глибокі особисті почуття, переживання певного моменту чи стану, живу, сповнену щирої душевності реакцію на те чи інше явище. Характерною прикметою її текстилю є традиційний прямокутний формат, використання мішаної техніки, що зосереджує увагу глядача на окремих деталях композиції.
Гобелени майстрині продовжують лінію пошуку певних паралелей між українським та світовим мистецтвом, де міфологічні, євангельські, історичні сюжети, світоглядні акценти, пейзажі викликають алюзії не тільки європейської культури, в ареалі якої завжди находилась Україна, а й орієнтальні мотиви, орнаментику та декоративізм народної творчості. Безсумнівно, на її художню творчість великий вплив має власна педагогічна робота у царині викладання академічного живопису. Звідси прагнення надати сюжетам класичного звучання, наблизити фольклор до академізму. Саме ці мотиви, реалії народного побуту, буття викликають у неї сплеск емоцій, переконаність, що все нове і прогресивне в мистецтві «заховане» там, треба тільки добре придивитися. Поняття народного для Антоніни – це, перш за все, «природні» фарби- земні і земляні, глиняні і цегляні.
За цей час створила більше десятка гобеленів, які є учасниками престижних виставок, а деякі знаходяться в постійній експозиції інтер’єрів.
Освіта монументаліста дається взнаки у любові до «серебряковського ландшафту – у гобелені «Стан» саме ці плавні кругові лінії зеленого, сірого, блакитного поєднано з вкрапленням фактурних «купок» ниток – як своєрідних трав’яних острівців у степу. Цей же епічний, якийсь вічний мотив притаманний гобеленам «Лелеки», «Берегині», «Янгол-хранитель», де відчутно кілька нашарувань – і дохристиянські, трипільські алюзії, і жанровий акцент – янгол як сільський чубатий хлопчик на червоному бичку.
Іноді роботи часто вирішено у вигляді узагальнених одно чи трьох- фігурних композицій, орнаментованих стилізованими узорами народної вишивки («Берегині»).
Майстриня серйозно працює над фігуративними композиціями. Вона – одна з небагатьох, хто «зважується» на відображення в гобелені людських постатей, як у роботі «Козаки», чиї композиційні ритми передають нестримний шал віртуозного танцю. Дійсно, міра стилізації повинна тут бути відпрацьованою, гранично узагальненою, особливо в зображені конкретних персонажів, чиї портретні риси втілено в багатьох творах (Гобелен «Сковорода»).
Мисткиня знайшла свою пластичну мову, асоціативні зв’язки , знаки і символи для втілення образних інтерпретацій. Це янголи-діти («Янгол-хранитель»), «Космос Слобожанщини»). Взагалі потужні ритми, епічні простори, справжній космічний зв’язок із небом, морем, землею притаманні її сюжетно-тематичним творам.
Красу і чуттєвість жіночого тіла, оточеного рослинними узорами, де жінка сама сприймається як чарівна, зваблива квітка, втілено у гобелені «Бабине літо» (2016).Зворушливо виглядає маленька отара овець, схожа на м’які хмарки «живої вовни» на пасовищі («Весняна прогулянка»).
Останнім часом гобелени розширюють пейзажні уподобання майстрині. Поїздка до Чорногорії стала імпульсом до зображення «витканого хвилями» моря. Які в живопису, градації колірної гами води насичено різними відтінками («Котор. Із серії «Горизонти»).
Значний творчий доробок Антоніни Анорічевої-Єрьомки у царині художнього текстилю вражає образотворчою різноманітністю, свободою у ставленні до матеріалу, трансформацією класичного і народного мистецтва, їх синтезу, пошуків нових напрямків розвитку і контактів із сучасним світом.
Мистецтвозанавиця Ольга Денисенко