Тетяна Лукашевич. Формотворчі візії
- Теги: 2026
4 травня відзначає свій ювілей Тетяна Лукашевич, талановита художниця, майстриня в галузі професійного декоративно-прикладного мистецтва, чудова людина, активна учасниця культурно-мистецького життя у Рівному, Україні та за її межами. Так склалося, що наші творчі контакти було «активовано», якщо можна це слово вважати доречним у контексті нинішніх подій, воєнною агресією рф і пов’язаною з цим міграцією з прифронтового Харкова в пошуках більш безпечних місць проживання. Вимушене переселення нашої співробітниці Ірини Сідельової обернулось налагодженням творчих контактів між нашими містами та культурно-мистецькими закладами, майстрами мистецтв, серед яких пані Тетяна виявилась однією з перших, творчість якої було висвітлено на кількох сторінках онлайн-програми нашого музею.
Ці випуски було присвячено живописному доробку, а також художньому текстилю – гобелену і батику. Наші користувачі відкрили для себе прекрасного живописця, невтомну мандрівницю історичними місцями Полісся і Волині, залюблену в історію рідного краю, його велич і красу, втілену в чудових храмах і палацах, камерних і інтимних за настроєм затишних вуличках. Тетяна Лукашевич у своїх роботах дійсно створила їх живописний портрет, наповнений світлом, повітрям, чистою і дзвінкою гамою блакитно-зелених, жовтих, бузкових фарб та їх відтінків, сповнених ліро-епічного настрою, затишку та ідилії, притаманних українському краєвиду.
У пейзажах Тетяни немає фігуративних сцен, але присутність людини відчутно на енергетичному рівні, як «тіні незабутих предків», де пам'ятку старовини, над якою витає аура високого мистецтва, часто овіяно романтичними історіями і драматичними подіями. Міські краєвиди Тетяна пише більш контрастно, де багатоярусні переходи виступів, абрисів дахів і піддашків, затишних балкончиків, вікон різної конфігурації створюють гру світла і тіні, посиленої звучності кольору. У натюрмортах використовує більш стриману колористичну гаму, що тяжіє до класичного мистецтва, його академічного колориту.
Львівська школа професійного художнього текстилю, бездоганний художній смак, рафіноване естетство колориту витворили неповторний авторський стиль мисткині. Модерні класичні гобелени, трансформаційні варіанти інсталяцій засвідчують не тільки бажання зберегти традиції, а й прагнення до новаторства, творчого експерименту, вміння органічно поєднувати минуле і сучасне, взаємозбагачуючи їх як меседж у майбутнє.
Тетяна прагне відійти від гобелену як «живопису стінних прикрас», видозмінюючи роботи на об’ємно-просторові модулі, своєрідні трансформери-інсталяції. Їх вирізняє прозоре сітчасте плетіння, чергування площин різної висоти, що формує своєрідний простір для подій, мікрокосм фантазій і особистих візій. Ці роботи позначено самобутньою авторською технікою, над якою майстриня працює, поєднуючи традиції і виклики сьогодення. («Вітер воскресіння». 2014).
Регіональні особливості Рівненщини, де льон є неодмінною складовою місцевого текстилю, дають широкий простір творчій уяві майстрині. Благородна колірна фактура може слугувати і основою твору, і як своєрідний самостійний орнамент, стаючи аналогом елітарної української техніки вишивки «білим по білому» («Білий янгол». 1996).
Вовна, льон, люрекс, віскоза, шовк, бавовна, в‘язана сітка, шнури, мережка, «протягування», виплетені деталі – антропоморфної трипільської пластики, силуетів людських фігур і дерев, «кучеряві» вставки кінчиків вовняних ниток, використання нетканого матеріалу створюють різнофактурні площини. Гладке щільне ткацтво авторка поєднує з прозорими вставками, врівноважуючи гобелен дерев’яними планками, зберігаючи при цьому природний вигляд гілки.
Художниця використовує природні барвники, хоча в її мистецькій палітрі присутні всі фарби колірного спектру та їх відтінки – вишукані переходи авторської метафізики світла.
Архітектонічна побудова, чергування горизонталей і вертикалей, робота «на просвіт», декоративні шви-контури іноді підкреслено кольорами підвишеної звучності, що викликає алюзії творів періоду символізму, зокрема, Чюрльоніса, музичні асоціації композиторів цього ж напрямку. Ці ж риси, доповнені алюзіями абстрактного живопису, притаманні її роботам, виконаним в техніці батику.
Класичний гобелен не тільки запозичує і засвоює цікаві образно-стилістичні і технологічні прийоми з інших видів декоративно-прикладного мистецтва.
Інколи його рівномірне чергування горизонтальних смуг, їх гармонійне колірне поєднання дає поштовх до виконання творів у інших техніках, зокрема, аплікації («Кишеньки моєї пам’яті на полотні життя». 2011).
Тетяна надає цьому творові глибокого метафоричного значення, монтуючи в площину роботи родинні фото, що створює настрій легкого ностальгійного смутку і водночас – вдячної пам’яті до незабутих постатей своєї життєвої долі. Назву цієї аплікації оригінально «матеріалізовано» у використанні деталі –хусточок із зав’язаними на пам’ять вузликами, що додає настрою деякої утаємниченості і шарму.
Поєднання різної фактури у власне гладкому щільному ткацтві за досить стриманого фарбового вирішення фону (імітація мережки, «розріджена» ткана основа чи, навпаки, «пухнаста»), де пульсує і б’ється червоний згусток крові («Земля, розорана війною». 2023) викликає алюзії літературних і фольклорних образів, суголосних драматичним нинішнім подіям.
Гобелен «Шляхи сьогодення…» (2024) представлено як триптих-складень, де прийом фризового вирішення теми обумовлює головна образна деталь – протяглий у часі і просторі ланцюг, що відіграє символічну метафоричну роль. У цих двох роботах органічно втілено синтез поняття філософського буття та існування землі і народу з композиційним і колірним вирішенням.
«Відлуння нашого часу»/ І живим, і мертвим, і ненародженим/(2025 ) було створено на замовлення бійців ЗСУ, основою якого стала камуфляжна тканина військової форми, яка «пройшла» разом із її власником всі бойові випробування «вогнем і мечем», спогади про яких закарбовано у «кишеньках пам’яті», де заховано ангела-охоронця, вплетено браслет – як зворушливі обереги, які зігрівають і заспокоюють.
Кожна робота Тетяни Лукашевич, пов’язана з воєнними подіями в Україні, має своє образно-метафоричне навантаження, емоційний стан. Він є трагедійно-величний у «Страсній п’ятниці» (2022), де кожна деталь є промовистою, несе своє сутнісне навантаження - поєднання червоного і чорного, підсвідоме порівняння розп’яття на хресті як історичних випробувань (вже вкотре!) нашої країни, де китиці хустки виглядають як краплі крові. Але як потужна молитва переможно-піднесеного звучання підносяться, як труби органу, і водночас порталу, що єднає земне і небесне у гобелені «Хорал» (2026) з витонченими переходами від чорного, жовто-блакитного до синього, «кольору небесної тверді».
Вроджений аристократизм і шляхетність, отримані у спадок від родини, яка поєднала знакові для українства прізвища Кулішів і Лукашевичів, відчутно не тільки у творчості, а й ставленні до оточуючих, своїх колег, за яких вона щиро вболіває, популяризує їх творчість, радіє їх успіхам.
Споглядаючи творчий доробок майстрині, його різноманітний характер, видається, що Тетяна ніби проводить глядача сходинками свого ремесла, звертаючи його увагу на красу і досконалість тих чи інших виробів. Їх своєрідна мова, якою віртуозно володіє авторка, як шлях від «алфавіту» до робіт, створених за його допомоги – від окремих елементів до складного цілого, його синтетичного осмислення і узагальнення.
Можна стверджувати, що Тетяна Лукашевич – одна з небагатьох, кому вдається засобами і прийомами, притаманними художньому текстилю, здавалось би, абсолютно мирному і затишному, досягти такої напруги і драматичного звучання, втілити болючий нерв нинішнього настрою українського суспільства. Роботи Тетяни Лукашевич дійсно вражають не тільки високопрофесійним рівнем виконання у ткацтві та образотворчості, а й невтомним прагненням до оновлення своєї мистецької палітри, що є запорукою досягнення нових вершин майстерності, чого ми щиро і сердечно їй бажаємо!
Мистецтвознавиця Ольга Денисенко
Висловлюємо щиру подяку за співпрацю майстрам художнього фото з м. Рівного Марині Долгановій і Олександру Харвату.
Публікацію підготовлено в рамках програми Меморандуму про співпрацю ОКЗ «Харківський художній музей та Рівненський міський палац дітей та молоді»