СТОРІНКИ ЖИВОПИСНОГО ЛІТОПИСУ ПРО ВІЙНУ АДОЛЬФА КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО
СТОРІНКИ ЖИВОПИСНОГО ЛІТОПИСУ ПРО ВІЙНУ
АДОЛЬФА КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО
(1923-1993)
Адольф Маркович Константинопольський – народний художник України. Він працював у галузі живопису та графіки, його пензлю належить велика низка монументальних тематичних полотен.
Більшість живописних творів А. Константинопольського присвячено Другій світовій війні. Видатний майстер історичної картини, Константинопольський у роки юності зі своїми однолітками пройшов її вогненними дорогами, де війна постала перед ним в усьому своєму драматизмі: він бачив смерть і кров, гіркоту поразки і радість перемог.
Син доктора філологічних наук Харківського університету, А.Константинопольський 1948 року після повернення з війни до дому навчається у Харківському художньому інституті (1948-1954), де отримує професійну освіту у О.Любимського, Г.Томенка, С.Бесєдіна.
1949 року, коли A.Константинопольський був студентом 2-го курсу, він написав картину «На привалі», яка експонувалася на Всесоюзній художній виставці. Це був один з перших його творів, що відобразив солдатські будні, і з нього починається розповідь про війну. Коли до художника прийшли зрілість і майстерність живописця, він створює велику низку творів про велику драму ХХ століття… В них митець відобразив події, що залишили незгладимий слід у його долі і житті його сучасників. Майже все, що зробив А.Константинопольський як художник, увійшло до класики українського мистецтва. У творах автора впевнені міцні дотики пензля відтворюють епохальні події минулої війни, яскраві образи бійців, їх максимальне напруження сил.
«Рідна земля» (1957) – одне з перших значних полотен художника про Другу світову війну. Її було написано після пережитого країною лихоліття, і за правдивістю сюжету, теплотою образів вона стала співзвучною настроєві людей. А.Константинопольський задумав картину як народну епопею, однак він зумів вирішити її переконливо, життєво вірогідно, додавши їй характеру історико-жанрової картини. Майже з документальною точністю художник відтворив події минулого.
«...Влітку 1944 року в Румунії під Яссами, при сході величного сонця, коли розсіювався ранковий туман, літній солдат тремтливо розгорнув хустку з жменькою рідної землі. Ця символічна частка Батьківщини, здавалося, надала стомленим воїнам, що оточили бойового товариша, сили..». Цей фронтовий епізод, свідком і учасником якого став тоді солдат Константинопольський, було покладено в основу картини.
Композиційним центром стали виразно написані й глибоко індивідуальні образи солдат, в яких художник відобразив риси своїх товаришів-бійців. Рух людей, їхні почуття, емоції конкретні і достовірні, так само, як і найменші деталі картини, весняний пейзаж. Естетичну цінність цього полотна перевірено часом. Майже більш ніж через півстоліття від написання твору він і зараз хвилює правдивістю та життєвістю.
На численних всесоюзних виставках експонувались його картини «Рідна земля», «На світанку» (1961), «Після тяжкого бою» (1967), «Дороги» (1969), «З розвідки» (1971), «Ранок перемоги» (1977), «Новий рубіж» (1979-1982), «На війні» (1985-1987) та інші.
З глибини спогадів того часу, буденних епізодів, ратної праці прийшли образи солдат у масштабних полотнах художника. Вони привертають увагу життєвістю, правдивістю й, водночас, величчю, що надається особливостями композиції творів та узагальненим колоритом.
Ескіз «Бій за Харків», який Константинопольський написав разом з художником В.Парчевським, передає грандіозність битви за місто, яке ми бачимо немов з висоти. Достеменність події, кожної деталі цього невеличкого за розмірами твору, а також живописні якості роблять його не тільки виразним та змістовним твором, але й історичним художнім документом свого часу. Це вирізняє й картину «Подвиг пожежників. Харків, 17 вересня 1941 р.», де художник зобразив драматичні події руйнування міста загарбниками та рятування його харківськими вогнеборцями.
Значне місце у творчості художника займає портретний живопис, в якому майстер прагне простоти та ясності композиції, як, наприклад, у роботах «Портрет І.С.Доценка», «Старий» та інші. Один з найкращих портретів, що належить пензлю майстра «Портрет О.Н.Дружиніної» (1954). Автор не торкається духовної біографії героїні. Він милується красою обличчя, станом спокою, жіночністю. Цей твір приваблює вишукано-витонченим колоритом та незамутненим ліричним почуттям, який викликає цей образ. 1 він свідчить про те, що війна не затьмарила від художника чарівні пласти життя, які він відтворив з такою любов'ю та майстерністю у своїх полотнах.
А.Константинопольський завжди працював у великому тематичному діапазоні. 1985 року художник закінчує роботу над картиною «Шана Тарасу». Його картини є власністю багатьох музеїв України, вони неодноразово репродукувалися у багатьох виданнях.
За заслуги у розвитку образотворчого мистецтва в Україні A.Константинопольський був нагороджений орденом «Знак пошани», 1974 року йому було присвоєне почесне звання «Заслужений художник УРСР», а 1991 року – «Народний художник України». У 1960-1993 роках A.Константинопольський працював у Харківському художньо-промисловому інституті на посаді доцента і згодом, професора.
Видатний художник Адольф Маркович Константинопольський залишив нам, сучасникам, живописний літопис про найдраматичніші події Другої світової війни, про жорстокі бої, про мужніх людей, що захищали свою Батьківщину і незламну волю народу.
Л. Пономарьова