Ця назва добре ілюструє розквіт і багатство української природи, які приходять із купальськими росами і дощами, напувають і наповнюють все зело цілющою силою, магічною і допоміжною людині, чиє життя проходить у гармонійному зв’язку з оточуючим світом, затишним і красивим. Саме гармонію, ідилію і затишок вважають прикметними рисами українського пейзажу, де «Садок вишневий біля хати», або «Стоїть гора високая, попід горою гай», чи «Тече вода з-під явору яром на долину, пишається над водою червона калина». Ці поетичні рядки, картинні і живописні, мають своє образотворче втілення у роботах українських художників, де особливе місце займають майстри харківської пейзажної школи. Митці європейського рівня, які пройшли навчання у престижних художніх центрах різних країн, познайомились з їх класичною образотворчою спадщиною, вони стали на батьківщині творцями національного пейзажу, невтомними трудівниками на ниві українського відродження кінця Х1Х-початку ХХ століття.
Сергій Васильківський, Петро Левченко, Михайло Ткаченко, Михайло Беркос. Разом вони створили художній узагальнений образ Слобожанщини, який до того було втілено в поетичних творах Г.Сковороди, Я.Щоголева, С.Климовсього та інших. Саме весна і літо як образ квітучої країни, земного раю, постають в їх знакових творах, які стали хрестоматійними. Ще один слобожанин, наш славетний земляк Ілля Рєпін, також точно визначив характер нашого краєвиду – «Небо як в Іспанії, сонце, як в Італії». Естетство колориту, вміння в буянні зелені, притаманній літу, знайти найтонші градації і відтінки, притаманне їх роботам, справжнім живописним перлинам, які і сьогодні не втратили яскравість і соковитість фарб, їх сонцесяйну звучність, де колірним і композиційним камертоном є небо і земля.
Левади, яри, діброви, луки, гаї, переліски, річки, їх заплави і плеса, озерця, поля квітучого льону і гречки, степові трави, сади із щедрими плодами землі звучать як потужна симфонія землі, її непереможна вітальна сила. Автори цих картин наснажили їх такою відданою і синівською любов’ю, потужною енергетикою, ауру якої відчутно нам сьогодні, адже краєвид – це також етнічний і ментальний код нації, який сьогодні захищає Україна.