Проєкт «Тканий всесвіт» : шляхи формування харківського текстилю.
У рамках партнерських культурно-мистецьких відносин, що склались під час воєнних подій в Україні, співробітниками ХХМ було започатковано низку проєктів, що мають на меті представити творчий потенціал художніх осередків нашої країни, їх регіональну відмінність, поєднану із скарбницею спільної генетичної спадщини, національного і ментального коду нашого народу. Широкого резонансу і позитивних відгуків набули проєкти «Рівне – Харків. Разом можемо більше», «Орнаменти Полісся і Слобожанщини в творах народних майстрів», «Полісько-слобожанська географія : теорія, сучасність, етнографія», « Шануй, малюй, цінуй, як щедрий подарунок, народне надбання – полісько-слобожанський візерунок» (2023-2024).
Нині ми розпочинаємо проєкт «Тканий Всесвіт», присвячений мистецтву художнього текстилю майстрів Харкова і Рівного. Як нам видається, дещо обійденого увагою мистецтвознавців.
Як і в образотворчому мистецтві існує різний підхід «між сходом і заходом» у сприйнятті живописної картини, різних витоків її формування, так і в художньому текстилі мають місце ці відмінності, як технологічного, так і образно-стилістичного характеру. Ці риси харківського гобелену генетично пов’язано , з одного боку, з народним мистецтвом (картиною, мальовками), з іншого монументальним стінописом-фрескою, станковим живописом, графікою, навіть скульптурою (барельєфом, медальєрною технікою тощо).
1960-80 роки стали часом розквіту харківського текстилю, формуванням його окремішнього шляху розвитку, де він виступає не тільки декоративною окрасою і колористичним центром інтер’єру, а й стає його композиційним центром, формує художню ідею простору. Харків’яни поважного віку і сьогодні пам’ятають дивовижні інтер’єри ресторану « Старе місто» (1973), де гобелени, створені викладачем кафедри монументально-декоративного мистецтва тодішнього ХХПІ Г. В. Тищенко (нині професор ХДАДМ), в комплексі з іншими видами монументального оформлення (скло, дерево, кераміка, метал) справляли незабутнє враження на відвідувачів. Саме Галина Тищенко стала однією з перших в Україні майстринь, хто увів гобелен у громадський інтер’єр, враховуючи архітектоніку споруди, її особливості. Величезних розмірів декоративні панно з архітектурними видами старого Харкова утворили триптих, над входом було розміщено штандарти і старі харківські герби. Форму іншого гобелену «Чудо-дерево» було продиктовано напівциркульною архітектурою склепіння. Розміщений на торцевій стіні, виконаний у золотистій, теплій гамі, він випромінював атмосферу свята, відпочинку, танцю, зберігаючи сакральну сутність мотиву «дерева життя», переплетення реальних і карнавальних персонажів, літературних алюзій. Величезний за розмірами гобелен було виткано на Решетилівській фабриці під керівництвом автора. Ці роботи, завдяки вишуканому підбору пряжі, її колірних градацій, викликали відчуття різноманітних фактур, притаманних архітектурі старого міста: дерев’яних веж, блакитних стрічок Лопані і Харкова, кріпосних мурів старої фортеці. Глибину простору було передано грою світла і тіні, вдало обраною точкою зору складного ракурсу. На жаль, цей неймовірний витвір художнього текстилю було втрачено у «лихі 1990-ті». Хоча і наразі він не має собі рівних у тій «єдності задуму і втілення», до яких припустиме поняття – шедевр.
Галина Володимирівна за півстоліття, що минуло від цього часу, створила багато робіт у галузі монументально-декоративного мистецтва. Серед них—вітражі та розписи храмових і громадських споруд Харкова. Але з особливим пієтетом стосовно її мистецького доробку будуть завжди говорити про її гобелен, як творчу візитівку талановитого майстра, у розвиток якого вона здійснила неоціненний внесок.
Талановита мисткиня нещодавно відсвяткувала день народження. Поважний вік не стає на заваді творчій праці, навпаки, вона додає сил і наснаги. Зичимо Галині Володимирівні творчого довголіття, здоров’я і сили втілити свої задуми і мрії!
А.Анорічева-Єрьомка, художник монументально-декоративного мистецтва, доцент ХДАДМ, заслужений діяч мистецтв України