"ОСТРІВ МАРІЇ"
МАРІЯ БЕЗНОЩЕНКО-ЛУЧКОВСЬКА
(1940-2016)
Живописець, графік і педагог Марія Георгіївна Безнощенко-Лучковська народилася 1940 р. у с. Абрашино Новосибірської області. Закінчила Харківський художньо-промисловий інститут (1966-71), де навчалася у М.О. Шапошникова, А.М. Константинопольського, С.Ф. Бесєдіна. Член Харківської організації Національної спілки художників України (з 1992). Учасник виставок усіх рівнів (з 1972). Викладала в Харківській обласній дитячій художній школі ім. І.Ю. Рєпіна (1973-99).
Твори зберігаються в Харківському художньому музеї, галереях Москви (Росія), Франції, в приватних зібраннях США, Канади, Ізраїлю, Росії, Німеччини, Швеції.
Марія Георгіївна Безнощенко-Лучковська – самобутній живописець і графік, талановитий педагог, автор чудових оповідань. Її творчість відзначена глибиною і тонкістю сприйняття життя, високою професійною майстерністю. Своєрідність художнього рішення, смілива фантазія, філософія та поезія в її творах, приватне і загальнолюдське – це й становить суть творчості художниці.
Твори майстрині – це той духовний простір, своєрідний «Острів Марії», де образи, що створені нею, концентрують потаємні думки та емоції автора. Природа наділила художницю щедрим талантом, і амплітуда її почуттів велика. Їх образно-змістовний лад породжений своєрідною, яскраво вираженою стилістикою, безперечним володінням вибраної техніки. Все це наповнює форму духовно-емоційним змістом. У роботах художниця втілила головні теми своєї творчості: любов, краса людини, її гармонічна єдність з природою.
Уже в її перших живописних роботах 1970-х років був присутній дух заперечення натуралістичній описовості й прагнення до художнього перетворення. У цей час автор пише свої перші самостійні портрети — жанр, до якого вона буде звертатися впродовж усього свого творчого шляху. Змістовність цих творів розкривається через авторську інтерпретацію форми з її гострохарактерним пластичним рішенням, широким узагальнюючим письмом, складним і гармонійним колоритом. Поступово всі портрети кінця 1980-2000-х років, а також сюжетні композиції, які займають все більше місце в її творчості, об’єднуються довкола авторських роздумів про справжність та силу, перш за все, духовного світу, а не фізичного.
Це визначило до занурення художниці у світ особистий, глибоко внутрішній, і надало поштовх до роботи її уяви, фантазії, що знайшло відображення в серії пастелей "Сутінки", "Росний ранок. Купальниця»", "Полудень", "Блакитний вечір" (всі – 1987 р.) – своєрідний відгук на Чорнобильську трагедію 1986 року.
Композиційний центр більшості картин – світло. З нього, як з небуття, народжуються спогади про Чорнобиль з його природним буденним плином життя. Вони немов зіткані зі світла та повітря й ось-ось готові розчинитися, як міраж. Сюжети – фрагменти людської пам'яті: вечірня прогулянка по селу, коли в тумані, при світлі місяця буденне видається чимось чарівним ( "Блакитний вечір"); теплі осінні дні на заході сонця, що смутно висвічує рідні обличчя ("Сутінки", "Полудень"); казково-таємниче озеро, обрамлене яблуневим садом, де купається рудоволоса дівчина ("Росний ранок. Купальниця"). Всі твори цієї серії пронизані ностальгією, поетичним почуттям за втраченим "земним раєм".
У роботах Марії Георгіївни не стільки сюжет визначає глибину образів, скільки пластичність композиції, вірно обраний колорит, і, це дуже важливо, авторська техніка, якою віртуозно володіє художниця. Саме техніка дає велику можливість піти від грубої матеріальності світу, наблизитися до духовного початку в людині, будь це скрипаль чи загадкова східна дівчина Факі, що вражає своєю вишуканістю.
Авторська техніка дає відчуття, що ми мов би торкаємося найтонших струн людської душі. В її творах відображені лики жіночої краси, що виконані в цій складній техніці. У рішенні образів присутні площинність, лаконічність композиції і витонченість лінійного ритму. Поетичність і меланхолія образів підкреслює їх незахищеність в недосконалому світі. Загальний фон жіночих портретів – висока графічна культура і колористична майстерність.
Тема кохання пронизує всю творчість автора. Їй вона присвятила багато живописних і графічних творів. В аркушах, відштовхуючись від біблійного сюжету, автор дає свою художню трактовку. Оригінальністю композиції, поезією кольору вона розповіла про зародження великого почуття людини. На соціальні потрясіння, криз духовних цінностей Безнощенко-Лучковська відгукнулася образами любові, краси і надії, підіймаючи їх над реальною дійсністю.
Приваблюють автопортрети художниці, що написані в різні роки. Автопортрет – це завжди самоідентифікація майстра у часі, версія самого себе. На ранньому акварельному портреті перед нами молода жінка, її зображення мов би зіткано із світла, воно наповнене ніжністю і натхненням. На більш пізньому пастельному портреті – це вже зрілий художник, сповнений гідності, що впевнено дивиться у майбутнє.
Творчості художниці притаманна динамічність, що є віддзеркаленням її мінливого світовідчуття. Поступово відтворення гармонійного світу змінюються іншою темою — пронизливою самотністю людини в сучасному світі. «Білі ночі» (2000) — один із кращих творів на цю тему. Він ємний за думкою й лаконічний за художньо-пластичним рішенням. Яскраві фарби залишають полотно, поступаючись місцем скупому сірувато-блакитному колориту; узагальнюючі лінії та колір надають картині широкого образного звучання. Уночі, на самоті, звірі й люди відчувають свою природну єдність. Це полотно містить в собі безліч соціальних, етичних, моральних рівнів, а в цілому постає метафорою світовідчуття сучасника.
Живописні і графічні твори Марія Георгіївні Безнощенко-Лучковської – це своєрідна матеріальна оболонка, під якою б'ється чуйна і неспокійна душа художника з бажанням відкрити внутрішню красу людини, зробити цей світ кращим, а значить не дати померти надії.
Л. Пономарьова
Приємного перегляду на Facebook сторінці