Опанас Сластьон. Проводи на Січ. 1889

• Теги: 2022

Тривале протистояння України підступному нападу російських імперіалістів щодалі набуває екзистенціальних ознак Національно-визвольної війни за незалежність. Трагедії, що уявлялись сучасному поколінню як літературно-кінематографічний сюжети, «лоскотали нерви» ролевими або електронними іграми, з 24 лютого 2022 року стали страшною повсякденністю. Ми гостро відчули не віртуальний, а реальний простір, що наповнився глухими ударами артилерійських снарядів, свистом ракет і гуркотом руйнувань. Раптом кожний з нас без зайвих пояснень і дискусій зрозумів, яке велике значення для держави має армія. Завдяки героїзму українських воїнів країна другий місяць відбиває навалу багатотисячної московської орди. Тепер, коли всі наші сподівання і молитви спрямовані на тих, хто цілодобово тримає фронт, прийшло прозріння щодо головних героїв української історії – славних воїнів. Бо в оточенні недругів саме військова спроможність країни була єдиною умовою її існування. Цивілізаційний процес наразі перетворив більшість наших ворогів на друзів – однодумців. Але він не змінив варварську сутність північного сусіда, що завжди посягав на землі і культуру нашої благословенної країни. Втративши пильність, ми забули слова великого пророка:

«… Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…»

Прислухайтесь, Шевченко поперджав нас про цю війну! Наразі необхідно терміново і докорінно змінити ставлення суспільства до міліарних питань. Помічником у цьому є українське образотворче мистецтво. У всі часи колонізації України російською імперією українські художники, всупереч численним заборонам, спрямованим на викорінення національної свідомості, знаходили можливість привернути увагу саме до тих сторінок історії, що розкривали славу українського козацтва. Немало таких творів і в колекції Харківського художнього музею. Ми вже розповіли шановному відвідувачу музейної сторінки про славного козака-бандуриста – добре знаний оберіг нашої та інших художніх колекцій. Наразі йдеться про картину Опанаса  Cластьона «Проводи на Січ» (1889). Художній аналіз цього твору можна знайти на музейній сторінці «експонат місяця». Січ Запорізька – військово-політична організація українського козацтва, яка виникла внаслідок колонізації земель Середнього та нижнього Подніпров’я в середині ХVІ століття. Сучасна наука наводить безліч неспростовних фактів впливу цієї унікальної організації на життя українського суспільства і її значення у світовій історії. З того стає зрозумілим значимість дійства, яке відображено на полотні художника. Проводи на Січ – урочистий ритуал «відокремлення» юнака від родини і його перехід в іпостась воїна. Від’їзд парубка з дому на Січ оплакували, наче проводи небіжчика. Але смерть ця є символічною, бо «помирає хлопець, а народжується козак». Від’їжджаючи на Січ, юнак урочисто звертався до батьків, близьких і далеких родичів та односельців, просив прощення, запевняв у глибокій, вічній до них пошані. Особливе значення в цьому ритуалі відігравало батьківське благословення, що відтепер ставало всесильним оберегом. Багато випробувань очікували на юнака. Від проводів на Січ, цієї першої фази ініціації воїна, до моменту урочистого гоління голови, як у справжнього козака, він мав навчитися добре Богу молитися і на коні «реп’яхом» сидіти, добре шаблею рубати і списом колоти, проти течі пливти і опанувати «гопак». Не танець, а один із різновидів бойового мистецтва. Окрім того, на Січі молодики вивчали грамоту, основи медицини, астрономії, іноземні мови, музику. Гартувався їх дух і тіло, а ризик ставав звичною справою. Запорізька Січ була своєрідною школою лицарства та мужності, яку проходила більша чоловіча частина населення.

Картину Опанаса Сластьона «Проводи на Січ» слід розцінювати не лише як очевидну удачу художника і особистий внесок у розвиток історичного жанру, що за подібним авторським  ідходом набув характерних романтично-народницьких рис. Це, безумовно, знаковий для української культури твір у плані висвітлення і пропагування високої національної ідеї, яка тепер  надихає наших воїнів на щоденний ратний подвиг.

Н.Титаренко