Останні роки її життя було затьмарено важкою хворобою, з якою Ніна та її рідні і близькі боролись мужньо і самовіддано. Світло душі, характеру і творчості (а воно дійсно було визначальним у її веселковій палітрі фарб), впродовж кількох років перемагало темний морок болю, страху, безнадії. Її творчість рятувала її, бо навіть незадовго до свого життєвого кінця вона малювала, знайшла суголосну своєму фізичному стану і настрою композиційний і образно-стилістичний напрямок, наповнюючи роботи світлом любові до життя і персонажів, ситуативних моментів, в яких вони перебувають, позначених м’яким гумором, спостережливістю, щирістю і добротою. Дивно, але ці невеликі альбомні аркуші вражають так само, як і попередні Нінині масштабні полотна – в них присутня така ж потужна вітальна сила природи і людини, проекція на наше життя вічних істин святого письма, сприйняття буденного як вияву прекрасного, блага, дарованого творцем.
У її роботах, як і в житті, не було місця незначним подіям і таким же особистостям. Біля Ніни відігрівались морально і духовно – вона щедро дарувала своє душевне тепло різним людям, хто цього потребував, і вони згодом поповнювали її товариську компанію – веселу, співучу, гармонійну, де всі одночасно були різними і водночас як єдине ціле.
Ніна була вродливою жінкою, і ця краса, наснажена внутрішнім сяйвом і благородством душі, залишалась при ній попри всі фізичні болі і страждання.
Успадкована від батька, уродженця Житомирщини, зовнішність «поліської русалки» з прозорими очима і світлим волоссям, часто була героїнею багатьох її автопортретів і сюжетних картин. Адже Нінина творчість – це так чи інакше повість про себе, як і в багатьох жінок-художниць. Ніна виявила себе ще і як педагог, обожнювала своїх учнів, заняттям з якими віддавала багато часу і наснаги. Раділа їхнім успіхам, готувала до виставок і конкурсів.
Серед інших її талантів, яких було багато, чарував її голос – кришталево-прозорий, чистий, емоційний, з почуттям, у піснях і романсах, які обов’язково лунали на наших зустрічах.
Любила подорожувати, відвідувала Європу, побувала на Святій землі, в далекий Канаді. Але її місцем сили залишалась рідна земля, яка наснажувала і надихала. Мала багато своїх виставок у різних виставкових залах нашого міста, за що її прізвище було внесено до Книги рекордів Харкова. Ніна була обдарована і жіночим щастям – справжнім супутником життя, надійним чоловіком, другом і однодумцем. Його самовідданість і самопожертва допомогли достойно витримати і пережити ті фізичні і моральні випробування, які випали на її долю. У їх гостинному домі Ніна була доброю господинею, вмілою кулінаркою, створювала затишок в оселі.
Екологічно чиста душа Ніни знаходила вияв і втілення не тільки в образотворчості. Філософські роздуми про значення людини в цьому світі, її місце, як творця, ставали темами її доповідей (вона брала участь у роботі лекторію, що діяв у Будинку вчених), написанні цікавих і глибоких за змістом есе, де особисте, внутрішнє, вона поєднувала із загальнолюдським, законами і принципами його буття.
Так слово і його візуальне втілення ставали органічним цілим, доповнюючи і збагачуючи одне одного. Вона також брала активну участь у щорічній науково-практичній конференції «Луньовські читання» у ХНУ імені В. Н. Каразина. Без перебільшення, її глибоке розуміння особистості А. Ф. Луньова, створення із власних картин преміального фонду для кращих наукових робіт, надало нового імпульсу заходам з увічнення пам’яті Великого вчителя і подвижника.
Ніна любила землю, роботу на ній, квіти і її щедрі плоди, сільських жінок, яких вважала берегинями і хранителями земного раю, який вона все життя втілювала у своїх творах. Багатоцвітну колірну стихію свого живопису поєднувала з глибоким розумінням основ чорно-білого мистецтва графіки, де створила низку чудових творів. В останні роки активно використовувала акварель, кольорові олівці, фломастери.
Твори зі своєї останньої виставки, що було представлено в залах ХХМ 2021 року, незадовго до війни, Ніна подарувала багатьом музеям і культурно-мистецьким установам Харкова і області.
Звісно, три з половиною роки війни не додали Ніні здоров’я. Але вона трималась із такою гідністю і мужністю, заспокоювала інших, заряджала оптимізмом, вірою і надією, що все буде добре.
Ніна була для всіх нас цілою планетою, яку доля обдарувала своїми щедротами і чеснотами. Віримо, що десь там, у глибинах Всесвіту, загориться зірочка, названа на її честь, адже такі, як вона, не йдуть просто так у безвість…
Дорога наша Ніночко ! Нам тебе вже не вистачає, хоча пройшло тільки 40 днів. Сподіваємося, що твоя чиста і добра душа знаходиться в небесному Едемі, чиє земне віддзеркалення ти втілювала у своїх роботах. Нехай святиться твоє ім’я, Ніно, а твій голос лунає у великому ангельському небесному хорі!
Любимо і пам’ятаємо!
Твої друзі і шанувальники творчості.