Майстри художньої кераміки Харкіщини. Друга частина

Борис Миколайович Цибульник (1952-2015) також має почесне звання «Заслужений майстер народної творчості України». Він багато чого перейняв у свого талановитого вчителя. Як і Гнідий, Цибульник з задоволенням займався анімалістичною скульптурою, створював дитячу іграшку у вигляді баранців, козенят, оленів, тощо, яких виконував у вільній манері, однак поливу застосовував рідко. Його твори, як правило, теракотові, або частково, чи повністю вкриті легким шаром ангобу чи аніліну. Робив майстер і традиційний посуд ‌ глечики, куманці тощо, і кожен з них має свій образ. Наприклад, бандуриста, козака, жінки, півника тощо. Зацікавив його і образ «царя звірів» - лева, якого майстер показує як того, що сміється, що лежить у різноманітних головних уборах, або без них. Серед творів Цибульника чимало скульптурних композицій. Це «Сватання на Гончарівці», «Гончар», «Хліб», «Гони його на мене» та інші. Всі вони відзначаються мˊякою пластичністю ліплення, досконалою продуманістю силуетів постатей та їх розміщення на основі. Необхідно підкреслити ще одну ознаку сюжетних композицій Бориса Миколайовича – динамічність. Це повною мірою торкається композиції «Гони його на мене», яка зображує невдалих мисливців, що перелякалися кабана та пострибали на дерево. Фігурки цієї композиції подано з добрим почуттям гумору.

Ще одна учениця та послідовниця Ф. Гнідого, Грунь Зоя Борисівна 1951 р.н.– лірична, багатогранна натура. Натхнення та нові ідеї вона здобуває із легенд, казок, селянського побуту. Твори майстрині відзначаються багатою фантазією, різноманітним декором, багатоколірністю і також почуттям гумору. Її вази мають незвичайні форми. Полюбляє Зоя свічники та попільнички, де застосовує зовсім несподівані рішення. Наприклад, попільничка «Козаки» виконана у вигляді фортеці з вежею. На стіні вежі зображено двох козаків-охоронців, які обнялися, їм весело і здається, що їх зовсім не турбують двоє ворогів, які намагаються потрапити у вежу. Слід окремо відмітити свічники, які створює майстриня. Кожен з них - неповторний твір. Це може бути і ваза і сюжетна композиція, де підставкою під свічку є димар, як в композиції «Катерина», або тулово куманця у композиції «Пастушок» тощо.

Замбржицький Микола Миколайович (1894-1975) – ще один майстер з кераміки, творами якого захоплювалися фахівці та глядачі Харківщини.

Харківˊянин, мав вищу освіту, працював у Харківському Обласному Центрі народної творчості. Його роботи значно відрізняються від творів валківських майстрів. Хоча він також використовував традиційні форми для керамічного посуду та іграшок. Але його свищики мають більш умовну, обтічну, пластичну форму і декоровані за рахунок поливи різних кольорів. Крім дрібної пластики, Замбржицький робив і велику анімалістичну скульптуру. Зверніть увагу на барана з закрученими назад рогами, на кремезних, коротких ногах. Це велика посудина з отворами на лобі і на носі. Всі частини фігури прикрашені різноманітним барельєфним декором і декором в тісті. Слід відмітити багатокольорову, як би розмиту поливу. Ефект досягається за рахунок розтягування попередньо нанесених кольорових фарб спеціальним інструментом. Такою ж технікою виконано кольорове забарвлення на куманці «Золота рибка». Причому, весь декор і ліпний і кольоровий нагадує воду бурхливого моря.

Улюбленим видом посуду майстра також були куманці. Але Замбржицький варіювал формою: крім традиційної тороподібної, використовував ще колесоподібну, з невеликим отвором у центрі тулубу. Твори майстра привертають увагу індивідуальністю форми, кольорового і обˊємного оформлення площини творів.
Ольга Євсєєва, завідувачка відділом народного мистецтва Слобожанщини ХХМ