Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Пн–Нд з 10:00 до 17:40 Вт — вихідний

Леся Українка

Леся Українка

Ювілей Лесі Українки, що відзначаємо в Україні на державному рівні, надав привід зазирнути в музейні фонди. Тут, у фондосховищі сучасної графіки, серед сотень експонатів зберігаються близько п’ятдесяти аркушів, пов’язаних з біографією і творчістю письменниці. Більшість з них, у тому числі ілюстрації до її поезій, датовано 1971 роком, роком сторічного ювілею від дня народження нашої славної співвітчизниці. Кожна робота демонструє індивідуальне ставлення авторів графічних творів до спадщини Лесі Українки. 

Особливою увагою художників, безумовно, відзначилась її драма-феєрія «Лісова пісня». Розкриття поетесою низки найактуальніших соціально-етичних проблем через сюжет, в якому переплетено реальне і фантастичне, яскраві неоднозначні у своїй поетичній характеристиці образи стимулювали злет образотворчої думки. У колекції зберігаються аркуші одного з перших ілюстраторів «Лісової пісні» народного художника України Михайла Дерегуса (1904-1997). Головну лінію оповідання, неминучий конфлікт духовного і прагматично-побутового майстер передав через образ лісової Мавки. В зображеннях героїні спостерігаємо постійні зміни. На початку поеми образ Мавки примарний, він наче матеріалізується з глибин прадавнього лісу, а у фіналі повстає зображенням абсолютно реальної дівчини, яка переживає зрозумілий кожній людині відчай зради.

Найбільша серія ілюстрацій до «Лісової пісні» з двадцяти двох аркушів належить народному художнику України Надії Лопуховій (1928-2014). У пошуках відповідної духу поеми стилістики вона обирає варіант, що нагадує прийоми такого традиційного народного мистецтва, як аплікація з соломки. Адже техніка линорізу (гравюра на лінолеумі), якою виконані ілюстрації, надає таку можливість. Візуальна подібність зображених об’єктів природи (дерев, кущів, квітів), людських та фантастичних постатей – це прийом, завдяки якому майстер виявляє прагнення до співіснуванню світу природи і світу людей, що є одним з лейтмотивів поеми. Світло-тіньові переходи ліній, які моделююсь форми, створюють ефект мерехтіння, надають зображенню загадковості. 

Своє прочитання «Лісової пісні», цього найвідомішого твору Лесі Українки, залишили нащадкам інші художники-графіки, твори яких зберігаються в фондах музею. Це роботи киян О.Ніколайця (нар.1933) і М.Шелеста (нар.1936), заслуженого художника України львів’янина І.Крислача (1929-2017). Серія ліноритів луцького гравера В.Кирилкова (нар.1936) пропонує екскурсію у край дитинства Лесі Українки, де в затишному будинку села Колодяжне (тепер Ковельський район Волинської обл.) зростала і виховувалась майбутня поетеса.

Тематична графіка, пов’язана з іменем Лесі Українки, яка зберігається в музейних сховищах, навертає глядача до її творів, дає можливість на новому історичному етапі відчути велич особистості «дочки Прометею», обдарованої надзвичайною силою духа і яскравим талантом.