КЛАСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Цього року два перші зимові місяці поки не подарували очікуваних принад: снігових наметів, катання на санчатах і ковзанах. Але незмінними залишаються довгі і темні вечори, коли зимовий настрій диктує бажання знаходитися в родинному колі і за філіжанкою духмяного напою переповідати (або слухати) чудесні казки. Звісно, улюблених казок у кожного з нас багато, але, певно, немає серед дорослих і малечі тих, хто не чув ім’я Івасика-Телесика, героя української народної казки. До речі, існує безліч іншомовних варіантів цієї казки, заснованих на сюжеті східнослов’янських казок «Хлопчик та відьма». Отже, старенькі дід і баба потерпали без дітей. Дід витесав деревинку на потіху старій, щоб колихати наче дитя. Вранці замість деревинки в люльці лежав хлопчик, якого щасливі старі нарекли Івасик-Телесик. Якщо з Івасиком все зрозуміло, то що означає Телесик? Думок і припущень в літературознавців багато. Найпоширеніші - від слова «тесло», зроблений з поліна. Або не зовсім привабливий «телепень» - з дерев’яної чури. Може від валлійського «таліесін», що значить «сяюче чоло»? Або просто від слова «тіло», адже Івасик доглянутий.
У колекції ХХМ зберігаються обкладинка і три ілюстрації до казки «Івасик-Телесик» (1946р., літературна обробка казки П.Тичини). Їх автор - відомий графік-ілюстратор, виученик Харківського художнього інституту, заслужений діяч мистецтв України Олександр Михайлович Довгаль (1904-1961). Його постать займає достойне місце серед майстрів української книжкової і станкової графіки. За майже сорок років художньої діяльності Олександр Довгаль проілюстрував багатьох класиків української і світової літератури, оформив немало науково-фантастичних книг.
Малюнки Довгаля до «Івасика-Телесика» дозволяють читачу пригадати знайомі з дитинства епізоди казки. На обкладинці Івасик править золотий човник до берега. М’якими лініями зображено босоногого хлопчика у солом’яному брилі, лляних штанцях та сорочці, який міцно тримає дерев’яне весло. Присутні елементи річкового пейзажу: блискіт води, колихання комишу. На ілюстрації названа матуся в ошатному одязі і теплій хустці принесла їжу у вузлику. Митець влучно передав характер добродійки: її мімічні зморшки біля очей підкреслюють поважний вік і ласку. Розкриті вуста, здається, добрим голосом кличуть: «Івасику-Телесику, приплинь, приплинь до бережка».
На третій ілюстрації зображено мить, коли Івасик, сидячи на дереві, кличе гусенятко. Гілки нахилені від вітру, а може, то мстива Змія залізними зубами гризе дерево, що аж хитається. Гуси линуть, і надія тільки на кволе добре гусенятко, яке перенесе Телесика до рідної хати.
На іншому малюнку названі батьки очікують на повернення Івасика. Спустилася ніч, але дід і бабця з тривогою визирають на дорозі. Їхні фігури біліють у місячному сяйві. За спинами стареньких – дерев’яний млин і старенька хатка праворуч. На передньому плані зображено бур’яни біля тину. Всі ілюстрації вирізняє оригінальна образно-емоційна і композиційна побудова та висока професійність виконання. У цих роботах майстра, виконаних у техніці «гуаш-туш», влучний рисунок, продумана композиція, беззаперечна психологічна характеристика персонажів.
Нагадуємо, що 29 січня маємо змогу зустріти рік Змії за східним календарем. Змія нагадує дволикого Януса. Вона символізує мудрість і цілющі властивості. Але водночас це покажчик підступності, зла, лукавої омани. Тож, сподіваємося, що ніяка Зміючка Оленка з казки про Телесика не стане на заваді жодній добрій справі, а мудрість обов’язково переможе.