КЛАСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. ТЕМАТИЧНА ГРАФІКА З ФОНДІВ МУЗЕЮ. Леся Українка
У календарі пам’ятних дат на місяць лютий, що з початком російсько-української війни підтвердив сутність своєї назви, припадає день народження Лесі Українки.
Більшість наших громадян знайомі з творчістю письменниці переважно за драмою «Лісова пісня». Не дивно, що з п’ятидесяти ілюстрацій до творів Лесі Українки, які зберігаються у фондах графіки Харківського художнього музею, сорок - це ілюстрації саме до цієї драми-феєрії. Віддаючи шану графічним серіям на тему «Лісової пісні», огляду і мистецтвознавчому аналізу яких вже приділялася увага в межах цієї програми, наразі презентуємо дві ілюстрації, автора яких полонила глибина аналітичного мислення, яскравість і оригінальність літературного дару «доньки Прометея», що виявились в її драматичних поемах і є безцінним спадком яскравої представниці європейської модерної літератури. Це два офорта львівського художника Василя Лучка (1926-2002) на теми творів останнього періоду життя письменниці, а саме «Кассандра» (1907) і «Оргія» (1913, написана за чотири місяці до дня відходу Лесі Українки у вічність).Осмислення високої ідеї, закладеної у кожній драмі, продукувало відбір художником композиційних складових, стилістики, графічної техніки. Василя Омеляновича Лучка, вихованця Львівського поліграфічного інституту, що все своє життя поєднував творчість з видавничою справою, слід визначити в числі перших українських митців, який подолав тематичні рамки ілюстрування творів Лесі Українки, регламентованих протягом всієї радянської доби. Слід визначити і поцінувати в цій його роботі інноваційні пошуки авторської образотворчої мови, що на час створення аркушів (1971 рік) сприймалися порушенням зображувальної системи соцреалізму – панівного художнього стилю, який, у особі його ревно-агресивних «охоронців традиційних морально-етичних та естетичних цінностей» не припускав експериментів.
Слід відзначити, що звернення Лесі Українки до тематики античних часів у своїх драмах «Кассандра» і «Оргія» є відлунням голосної сенсації ХІХ століття, якою стали розкопки стародавньої Трої (1871-1890-ті). Археологічні відкриття на довгі часи прикули увагу європейських істориків, художників, письменників. І той факт, що Леся Українка працювала саме в лоні світових мистецьких тенденцій відродження в літературі античної тематики, сприйняття її як джерело глибоких філософських роздумів, демонструє належність української поетеси до європейської культури, попри намагання замкнути її творчість у вузькі рамки імперської провінції. Обидва твори наразі є надзвичайно актуальними для України, різних сфер розвитку нашої держави. Так, через образ Кассандри проникливий читач має навчитися аналізувати суть подій і нову реальність, яка ще учора сприймалась химерною, але на сьогодні виявилася невідворотною. Чи не такою для нас став зухвалий напад на нашу країну рф-ії і розуміння, що російський народ, який підтримує війну – це жорстокий ворог?
Через античний сюжет «Оргії» письменниця викрила підступний спосіб колонізації, інтелектуального знекровлення нації. Подібної століттями зазнавали українці від московитів. Як Рим прагнув зробити Грецію колонією без душі і серця, так російська імперія висотувала з українських земель і громад матеріальні і культурні багатства.
Стилістичну єдність офортів В. Лучка «Кассандра» та «Оргія» обумовлено межами однієї історичної доби і трагедією головних героїв – їх конфлікту із суспільством. Важливу роль у графічних композиціях відіграє посилання на хрестоматійну інформацію про стародавній світ. Так, ракурс постаті Антея асоціюється із розписами грецьких амфор. Гіматій співця, як і пеплос Кассандри, відповідають соціальному статусу персонажів. Чітким посиланням на конкретний історичний період є зображення портика іонічного ордеру храму Трої в аркуші «Кассандра» і колона з корінфською капітеллю вілли Мецената в композиції «Антей». Але особливої уваги майстер приділяє знаковим предметам – передвісниками трагічного фіналу кожного з головних героїв. В ілюстрації до драми «Кассандра» – це зображення ахейських воїнів. Число шоломів, щитів і злагоджений ритм списів символізують агресивну активність, викликають відчуття неминучої біди, яка насувається на місто. В аркуші «Оргія» таким знаковим об’єктом є ліра. Докладно описаний в тексті драми вигляд музичного інструмента уособлює «дар всесвіту», якими має окупитися покора співця. В трагічному фіналі фантазія художника перетворює бокові стойки ліри в дугу лука, а смертоносну струну – у стрілу, поцілену в саме серце Антея. І в першій, і в другій композиції художник використовує додатковий красномовний елемент, що натякає на трагічну розв’язку. Це – могутні колони, але з потрощеним в основі стовбурами, які ледь втримують конструкцію будівлі. Таким чином він знайшов оригінальне візуальне оформлення суворого попередження Лесі Українки про те, що загибель героїв загрожує не лише втратою високих ідеалів, неперебутих чеснот, які вони уособлюють, але й крахом цивілізацій. Синтезовані у цілісну картину, всі ці складові відтворюють вербальну систему поетичного твору Лесі Українки, в свій оригінальний спосіб акцентують головні смислові лінії теми.
Процес візуалізації літературного тексту, його емоційно-драматичної образності доповнює обрана художником для роботи техніка офорта з чітким холодним гострим штрихом рисунка і сріблястим сяйвом тонових градацій акватинти. По суті, роботи Василя Лучка це не ілюстрації у класичному розумінні цього жанру. Монументальність архітектурного тла, виведення на авансцену головних діючих осіб, Кассандри (Іл.1) і Антея (Іл.2), їх виразно-патетичні рухи викликають відчуття театрального видовища, яким могла би уявити свої драми на великій сцені Леся Українка.
Наталя Титаренко, мистецтвознавець