КЛАСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТЕМАТИЧНА ГРАФІКА З ФОНДІВ ХХМ

Відомий український графік Михайло Дерегус (1904-1997) ілюстрував українські думи, які добре знав і любив ще з часів сільського дитинства і юності. Дума – самобутній літературний жанр, народний ліро-епічний твір. Власне, це велика за розміром римована пісня історичного змісту.

Українська народна дума «Втеча трьох братів з міста Азова, з турецької неволі» належить до найдавніших і найпопулярніших. У виконанні кобзарів її полюбляв слухати Тарас Шевченко. 1871 року від відомого українського лірника Івана початок думи занотував композитор Микола Лисенко. На початку XX століття художник Опанас Сластьон зробив запис думи на фонографі. Цю думу мали у своєму репертуарі всі знані українські кобзарі і лірники. Її виконувала навіть жінка Явдоха Пилипенко (колись жінкам дозволялося співати божественні пісні і думи, але без права грати на бандурі, кобзі чи лірі).

У XV-XVI ст. турецька фортеця Азов відігравала зловісну роль у житті українців і донських козаків. Азов був форпостом турецьких походів та найбільшим мусульманським невільницьким ринком в Північному Причорномор'ї. Повернутися звідси на батьківщину невільникам було майже неможливо. В сумних народних думах розповідалося про те, як українські бранці, в силу обставин, не могли вибороти власну свободу. До циклу так званих «невільницьких пісень» належить і дума «Втеча трьох братів з міста Азова, з турецької неволі», яка відома ще під назвою «Три брати азовські».
Сюжетом цієї думи є ймовірний факт втечі трьох братів-козаків з турецького полону з міста Азова. Двом старшим братам вдалося роздобути коней, а молодший наздоганяв старших братів пішки. У старших братів йде постійна боротьба почуттів: вони розуміють, що не можна залишати молодшого брата, прирікаючи його на загибель, але бояться турецької погоні, розуміючи, що, змарнувавши час, загинуть всі разом. Кілька днів старші брати після нічних переходів чекають на молодшого. Але, побачивши його знесилення, врешті залишають. Зрадженого молодшого брата розтерзали на смерть степові хижі звірі, а старші брати, потрапивши в засідку, загинули у бою з турками. Ось так зрада сімейного і козацького братерства обертається для чоловіків погибеллю.

Художник Дерегус взявся до ілюстрування цієї думи важкого повоєнного 1947 року. На рисунку, який зберігається в колекції графіки ХХМ, зображено виснаженого молодшого брата, який закликає старших братів повернутися і взяти його з собою. Надії марні: старший брат мчить вперед, а середній лише на мить озирнувся, та його погляд відчужено холодний. Увагу художника прикуто до молодшого. У нього правильні риси обличчя, традиційна козацька зачіска, лляний одяг. Хлопець настільки худорлявий, що його довга шия і юнацький тулуб утворюють єдину лінію. На рисунку не видно статури братів-зрадників, але судячи з того, що коні схилилися під вагою вершників у довгих киреях, то, вочевидь, брати не заслабли. Трагізм ситуації підкреслено майстерно виконаним зображенням неба з чорними низькими хмарами.

Творам Дерегуса притаманна відсутність зайвих деталей. Тому багатозначним виглядає зображення будяка на передньому плані. Українці вважають, що будяк має силу від негативних емоцій, а у символіці квітів будяк означає «обороноздатність». Звернімо увагу: на загальному сіро-чорному тлі кольором виділено лише три червоно-брунатні квітки. Здається, то своєрідний авторський шифр: три брати, три долі, три квітки. До того ж, будяк має немилозвучні назви: чортополох, татарник колючий, і саме це змалювання по-особливому звучить у контексті зображеної події.

1984 року українська поетеса Ліна Костенко (нар.1930), переосмисливши сюжет і обігравши назву, написала драматичну поему «Дума про трьох братів неазовських». В ній відтворено історичні події ХVІІ століття із зображенням шляху трьох козаків, яких везуть на страту.