КЛАСИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТЕМАТИЧНА ГРАФІКА З ФОНДІВ МУЗЕЮ

Наскрізна тема його творчості – тема народу. Художник з успіхом ілюстрував твори класичної української літератури, а також українські народні думи і історичні пісні. Одна з найвідоміших народних дум про українську дівчину Марусю Богуславку. Текст було записано в Хар.

В «Думі про Марусю Богуславку» йдеться про сімсот козаків, які тридцять років сиділи у в’язниці «на Чорному морі». Українська дума – епічний фольклорний твір, тому не можна вірити, що саме сімсот козаків тридцять років перебували в полоні: це гіперболізовані цифри, які тяжіють до символічних сімки та трійки. Але факт визволення бранців мав, вірогідно, історичну основу. Маруся, як і козаки, полонянка, невільниця турецького паші. ЇЇ ім’я говорить про місце походження – місто Богуслав, засноване Ярославом Мудрим 1032 року.

З твору відомо, що Маруся «попівна», донька священика. Існує кілька варіантів думи і в жодному не сказано, як саме дівчина потрапила в турецький полон. Можливо, викрадення Марусі сталося близько 1620 року – тоді Богуславу було надано Магдебурзьке право, і багате місто стало ласою поживою для чужинців. Припустимо, що Маруся стала дружиною турецького паші, він довіряв їй ключі від в’язниці, і на Великдень вона визволила козаків-бранців.

Зараз Богуслав – місто Обухівського району Київської області. 1981 року там було встановлено бронзовий пам’ятник «народній героїні» Марусі Богуславці на місці Покровської церкви, де, за легендою, служив батько Марусі.

Художник Дерегус у чорно-білому офорті зобразив молоду жінку в ошатному одязі і з традиційною для українок зачіскою – туга коса, наче корона, облягає голову. Коралі в кілька низок на шиї. В обох руках тримає ключі від в’язниці. Згорьовані чоловіки дивляться на неї, як на святу, простягаючи руки, наче в молитві. Один в’язень припав до її колін. Поранені, в лахміттях, вони не вірять, що тортури і злидні позаду. Звільнені ще не всі: кілька бранців сумно визирають з-за ґрат. М’якість абрисів постатей невільників і Марусі протиставлено лаконічним конструктивним деталям цегляної кладки та залізної решітки каземату. Фігура жінки височіє над знедоленими – таке художнє рішення робить Богуславку високою та стрункою. Міцно затиснуті уста Марусі (творам Дерегуса притаманна деяка стриманість жестів персонажів), здається, потім вимовлять слова, які протягом десятиліть вчать учні на уроках української літератури:

Ой, козаки,
Ви бідні невільники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте.
Тільки прошу я вас одного,
города Богуслава не минайте.

Окрім згаданої стриманості жестів, цьому офорту М. Дерегуса, як, власне, багатьом творам з його мистецького доробку властива піднесена романтичність і пластичність постатей, котрі створюють відчуття монументальної величності персонажів.