_1315x0_de4.jpg)
Естетичний клуб за інтересами "Фермата"
Частина перша. Сковорода і музика
3 грудня 2022 року Україна відзначає знаменну дату - 300 років від народження Григорія Савича Сковороди, філософа-містика, богослова, просвітника-гуманіста, мандрівника-аскета, літератора, музиканта, педагога-наставника. Він був всебічно обдарованою, широко освіченою, оригінально мислячою, харизматичною особистістю, та чи не найважливішим був його легендарний духовний авторитет: Сковорода жив так, як сам учив, втілюючи власні моральні принципи в реальному житті, й це було явищем рідкісним. "Любомудріє" Сковороди народилося зі з'єднання християнських етичних ідеалів і філософських пошуків античних мислителів. Матеріальні блага, церковну й світську ієрархію зневажав, головними цінностями для нього були істина, віра, духовна свобода, самопізнання, "сродна праця", краса природи. Подібно до Сократа, Платона, Піфагора, Сенеки, він відчував музику як космічну гармонію, через неї сприймав навколишній світ. "Філософія - це найдосконаліша музика," - вчив Сковорода; свої трактати та притчі називав симфоніями, сонатами, до релігійних віршів за бароковою традицією складав мелодії.
В життя козацького сина музика ввійшла з народними піснями, пастушою сопілкою. Маючи прекрасний голос і слух, у 7 років він потрапив до дяківської школи, де отримав гарну музичну підготовку; в 12 років вступив до Києво-Могилянської академії, в 19 у Глухові пройшов конкурсний відбір до петербурзької імператорської співочої капели та після грунтовної підготовки став музикантом-універсалом: співаком, диригентом, виконавцем- інструменталістом (володів флейтою, сопілкою, скрипкою, бандурою, кобзою, торбаном, гуслями, можливо, органом), був імпровізатором, композитором, який умів складати й духовні партесні концерти в поліфонічному стилі, й демократичні канти (пісні) та псальми (пісні "з мораллю") з акомпанементом на власні слова. Він виступав як соліст на придворних урочистостях, літургіях, в оперних виставах у Санкт-Петербурзі та Москві. Григорія Савича високо цінували як музиканта, та він, поїхавши з капелою до Києва, назад уже не повернувся, попри запрошення імператриці та кар'єрні й фінансові перспективи, бо прагнув духовної свободи, істини та простоти. "Мені сопілка та вівця дорожчі царського вінця", - так у своїй характерній афористичній манері він відповів цариці. Втім у Києві на нього чекали не вівці, а..знову навчання в Києво-Могилянській академії та різноманітна музична практика: тут був студентський театр із музичними номерами; академічні філософські диспути супроводжував хор і оркестр; спудеї також грали та співали на міських святах і в церквах. Із часом, покинувши Академію, він мандрував, займався самоосвітою, викладав філософію, риторику, мови, поетику в закладах Києва, Переяслава, Харкова, інколи - в освічених багатих родинах. Музика завжди була присутня на його заняттях: він приносив із собою флейту або сопілку, своїми імпровізаціями ілюструючи власні ідеї. На жаль, його демократизм, нестандартні погляди та педагогічні принципи категорично не сприймало керівництво навчальних закладів, тож врешті-решт із 47 років Григорій Савич став вільним мандрівним філософом, люди називали його "мандрованою академією". Власного житла не мав, уся його власність вміщалася в торбині: чиста свитка, Біблія, власні рукописи, флейта чи сопілка, на яких він умів імітувати навіть пташиний спів. Шляхи його в цей період пролягали в основному Слобожанщиною, яку він дуже полюбив: Харків і Охтирка, Бабаї та Валки, Великий Бурлук і Стариця.. Сковорода не прагнув друкувати свої твори, натомість учні та прихильники вивчали, записували, зберігали, пропагували їх. Його твори співав хор хлопчиків під орудою А.Веделя в 1795-8 роках у Харківському колегіумі, деякі пісні збереглися в рукописних збірках кінця 18-початку 19 століття, деякі - в усній традиції, їх виконували сліпі кобзарі; частину записав М.Лисенко від бандуриста Остапа Вересая, одну з літургій надрукувала Почаївська Лавра. Сковородинські традиції української сакральної музики продовжили композитори 20-21 століть В.Сильвестров, Є.Станкович, Л.Дичко, Б.Фроляк, Л.Грабовський, харків'янин О.Щетинський; пісню "Пастирі милі, де ви днесь билі" записав і аранжував М.Скорик; "Ангели, сніжайтеся" виконує "Хорея козацька", кант "Всякому городу" - Тарас Компаніченко та ін.
Останні 4 роки свого життя філософ провів в домі А.Ковалівського в Пан-Іванівці на Харківщині, де й був похований відповідно до заповіту: без хреста, з написом-афоризмом на надмогильному камені "Світ ловив мене, та не спіймав". Тут, у садибі 18 століття, пам'ятці архітектури національного значення, до 250річного ювілею філософа було створено прекрасний музей, відбувалися численні творчі заходи, це місце стало знаковим для кожного свідомого українця. 6 травня 2022 року музей постраждав від російської ракетної атаки. Та чи не символічним є те, що серед уцілілих реліквій виявилася скрипка Григорія Савича? Дух і мистецтво незнищенні, бо "хто володіє законами гармонії, той керує живою та неживою природою,"- так учив наш великий мислитель.
Частина друга. Григорій Сковорода в образотворчому мистецтві
Визначна особистість Григорія Сковороди, його життя, характерна зовнішність завжди привертали увагу майстрів образотворчості - від першого прижиттєвого портрета-парсуни до великих багатофігурних полотен із сценами життя великого подвижника, присвячених дитинству та юності , навчанню в Києво-Могилянській академії, перебування в родині багатого помещика С. Томари, викладанню в Переяславському та Харківському колегіумах, мандрах Україною та світом - від столичного Петербурга до країн Західної Європи. Серед авторів мистецької сковородиніани - Ю.Павлович, І.Іжакевич, А.Щербак, Б.Вакс, Г.Томенко, А.Константинопольський, В.Чаус, Л.Фітільов, майстри, що працюють нині - В.Ковтун, А.Анорічева-Єрьомка, О.Лазаренко, В.Христенко, О.Смородин, В.Лещенко, Г.Мироненко, студенти Національного педагогічного університету імені. Г.Сковороди та інші.
Чим більше часу відділяє нас, людей ХХІ століття, від "безумного й мудрого, яким вважають ХVІІІ, в хронологічні рамки якого вмістилось життя Сковороди, тим більше вияскравлюється для нас значимість його морально-етичних заповідей, їх сучасне розуміння, особливо в світлі нинішніх воєнних подій в Україні.
Зруйнування музею в Сковородинівці, окупація і подальші обстріли Куп'янска, Великого Бурлука, Ізюма, Святогірська та інших місць, які вшанував своїми мандрами філософ. Маємо надію, що земля наснажена такою потужною енергетикою нашого великого земляка, не тільки збереже свій потенціал, а й отримає могутній стимул до відродження.
Частина третя. Святковий концерт
Програму підготовлено: Ніна Деменкова (ДМШ12 ім.К.Шульженко), Наталія Бутирська (ДМШ12 ім.К.Шульженко), Ольга Денисенко (Харківський художній музей), Ірина Сідельова (Харківський художній музей)