У межах заходів, присвячених 140-річчю від дня народження художника Георгія Нарбута (1886–1920), допис нової музейної освітньо-популяризаційної програми «Відкриті фонди» презентує унікальну пам’ятку графічного мистецтва.
«Українська абетка» Георгія Нарбута. 1917–1920
Харківський художній музей володіє серією з 15 графічних аркушів славнозвісної «Української абетки» Георгія Нарбута — знакового твору знакової постаті в історії України, її культури і державотворення.
Авторитетні дослідники-біографи Нарбута — кияни Федір Ернст (1891–1942) і Платон Білецький (1922–1998), науковці Харківського художнього музею Микола Безхутрий (1919–1995) і Галина Фісан (1923–2008) — поділяють творчість видатного українського митця на два періоди: петербурзький (1904–1917) і київський (1917–1920). «Українська абетка» об’єднала ці періоди. Перебуваючи у Петербурзі під час Лютневої революції 1917 року, Нарбут використав події з «революційною доцільністю». Відкинувши регламентовані імперськими указами (Валуєвський, 1869 року, і Ємський, 1876) заборони українства, художник ініціює в революційному епіцентрі видавництво «Української абетки», декларуючи тим і утверджуючи факт існування української нації. Продовження художником свого грандіозного творчого задуму у Києві є свідченням могутніх імпульсів національної свідомості, що піднесли цю його роботу на новий якісний рівень.
????Аркуші серії «Українська абетка» об’єднано чіткою композиційною конструкцією, кожна з двох частин якої несе свою функцію: навчальну (буквиці, іноді прописи слів) та розважальну, яка містить зображення об’єктів, більшість з яких починається з відповідної літери. Майже в кожній роботі об’єкти складаються в оповідання: іноді абсолютно логічні, а іноді це суцільні дивацтва. У «розважальній» частині аркушів Нарбут використовує свій улюблений авторський прийом ребуса — загадки (головоломки), у якій об’єкти зашифровано в комбінації малюнків. Ребуси були дуже популярними в інтелектуальному товаристві на початку ХХ століття. Гра вимагала логічного мислення для розгадування прихованого значення. Малюнки «Абетки» і досі сприймаються як такі, що приховують смисли, зашифровані автором у предметах, невипадково зібраних в одну композицію. Їх надзвичайно цікаво розглядати, інколи несподівано знаходячи все нові й нові смислові варіанти.
Характерним є те, що в кожній композиції «Абетки» знаходимо об’єкти з українським сенсом: Б — бугай; В — вітряк; Г — гетьман; З — дзвіниця; І — іграшки, але традиційні саме для України лялька-мотанка, вертепний козак, карпатський сирний вершник; К — козак; Л — ліра, але поруч із класичною її формою — ліра народного співця-лірника; М — монастир; Н — панорама українського села з вітряком і хатками; О — традиційна для селянського обійстя огорожа; С — скриня; Ф — феєрверки на подвір’ї перед палацом останнього гетьмана України Кирила Розумовського в Батурині (за уточненням самого Нарбута); Ч — чортівня, що яскраво оживлює український фольклор. Ознакою часу є використання художником у написах українських фольклорних і питомих фонетичних форм таких, як «зіма», «ива», «слін», що навертає фахівців до «Словника української мови» Бориса Грінченка. На особливу увагу заслуговують літери абетки: фантазійні, створені набором флоральних елементів, і строгі графеми, в яких відчутна виваженість державного офісно-ділового стилю.
Очевидний стилістичний розмай зображувальних прийомів, що безумовно впадає у вічі, наводить на думку, що це «Абетка» не лише для опанування процесом читання і складання речень, а ще й «Абетка» мистецтва графіки, адже в кожному аркуші — своя образотворчість: лінеарний малюнок і малюнок із докладним штриховим опрацюванням реалістичних форм, улюблені художником силуетні зображення й орнаментальні стилізації. Судячи з характерних друкарських позначень на кожному з аркушів, харківська серія представляє підготовлені до друку оригінал-макети. Цей факт надає сторінкам із чорно-білими зображеннями, виконаними пером чорною тушшю (іноді з додаванням білої гуаші), непроминущої історичної цінності.
З тридцяти трьох знаків нашої української абетки Георгій Нарбут встиг опрацювати 13 літер, бо пішов із життя у розквіті свого таланту — 1920 року у віці 34 років. Але «київський час» Нарбута за інтенсивністю навантаження, реалізованих і запланованих творчих задумів безперечно є часом мистецьких злетів творчості видатного митця, що уособив явище формування нової української інтелектуальної еліти, яка народжувалася в Українській Народній Республіці, проголошеній у листопаді 1917 року.
Наталя Титаренко, мистецтвознавець
Продовження можна переглянути на нашій Facebook сторінці